Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як черевик i ступня не оберненi врiзнобiч, так i нахил душi створює вiдповiдне до себе життя.
Григорій СКОВОРОДА - Бери вершину i матимеш середину.
Григорій СКОВОРОДА - Кожного вабить до себе своя пристрасть.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба свiт i народ – не лiпше видовище, ще й дармове, подiбно до вiдомого Пiфагорового торжища? Ти бачиш, як один стогне пiд тягарем боргiв, другий карається честолюбством, третiй – скнарiстю, четвертий – хворобливим бажанням споглядати безглуздi речi.
Григорій СКОВОРОДА - Мудрi люди, плаваючи на кораблi, вивчають для свого пожитку нещастя iнших i позирають на них згори, як гомерiвськi боги.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Ци пьє, ци не пьє, то все пяний.
- Цур тобі, та пек.
- Часом і межи кропивою росте кійло (лилія)
- Часта крапля дощу і камінь подіравить.
- Через святих до Бога, через людей до цісаря.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Прилип, як смола до чобота.
- Прилип, як смола до штанів.
- Прилип, як солома до чобота.
- Прилипли, як мухи до меду.
- Приліпився, як п'явка до тіла, а не сидить без діла.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Виховувати людину — означає визначати долю нації.
Схиархимандрит Іоанн (1932-1991) - Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все, люди. З них на першому місці — батьки і педагоги.
Антон Макаренко (1888—1939, радянський педагог і письменник) - Вихователь повинен себе так вести, что6и кожен рух його виховувало, і завжди повинен знати чого він хоче в даний момент і чого він не хоче. Якщо вихователь не знає цього, кого він може виховувати?
Антон Макаренко (1888—1939, радянський педагог і письменник) - Навчити людину бути щасливою — не можна, але виховати її так, щоб він був щасливим, можна.
Антон Макаренко (1888—1939, радянський педагог і письменник) - Від лікарів і вчителів зазвичай вимагають дива, але якщо диво здійснюється — ніхто не дивується.
Марія фон Ебнер-Ешенбах (1830—1916, австрійська письменниця)
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Нема на світі України,
Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра. Тарас ШЕВЧЕНКО - Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Тарас ШЕВЧЕНКО - Огонь запеклих не пече.
Тарас ШЕВЧЕНКО - В своїй хаті – своя правда,
І сила, і воля. Тарас ШЕВЧЕНКО - Караюсь, мучуся... але не каюсь!
Тарас ШЕВЧЕНКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ну, коли не рад здихати,
Наострись гаразд брехати. Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Хто ж то бачив, щоб наука
Йшла до голови без бука? Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - І на бунт, на чорну зраду,
Братобійчу, люту зваду Всі врочисто сприсяглись. Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Що нам воля?
Вовк поїсть нас серед поля, Нам про волю думать гріх! Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Ой, гірка була наука!
Лис відразу взявсь за бука. Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|