Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як купцi вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зiпсутих, так i нам варто якнайретельнiше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найлiпшу окрасу життя, бiльше того, – неоцiненний скарб, з недбальства не натрапити на щось підроблене.
Григорій СКОВОРОДА - Не все те отрута, що неприємне на смак.
Григорій СКОВОРОДА - Добрий розум робить легким будь-який спосiб життя.
Григорій СКОВОРОДА - Як черевик i ступня не оберненi врiзнобiч, так i нахил душi створює вiдповiдне до себе життя.
Григорій СКОВОРОДА - Бери вершину i матимеш середину.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Різні раби бувають: одні кайдани рвуть, другі дрімають, а треті — вихваляють.
- Рік поганий: кури не дояться.
- Роби чесно на своїй рідній землі — не будеш жити в стороні.
- Робота мила, та день малий.
- Роботи мав стільки, що не було коли й рота розтулити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Слуха, як осел черевом.
- Сльози, як горох.
- Сльози, як перли.
- Смаку, як у печеному раку.
- Смерть, як печена редька.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Вірити в зло, яке приносить оточенням, гріховно, але рідко коли помилково.
H. - Вірити можна лише у неймовірне. Інше – самозрозуміле.
Жильбер Сесброн - Вірний друг пізнається у невірній справі.
NN - Вірний засіб полегшити свою скорботу — полегшити скорботи чужі.
П’єр БУАСТ - Вірність — найстрашніша помста жінки чоловіку.
Жак Боссюе
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Радять думати по-українськи, а продовжують цупити по-злодійськи? Ото й думаємо: «А цур їм пек!»
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Разом нас багато. А порізно ще більше.
Володимир ШАМША - Раніше ми були хоч гвинтиками, а зараз ми вже взагалі ніщо.
Олександр ПЕРЛЮК - Раніше тещі сиділи з онуками, тепер — вигулюють собак.
Анатолій ЄЛИСЕЄВ - Реклама — хитра мама.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Втішаймося розлукою,
розлукою,
котра
наші дні
перетопить у золото,
наші дні,
в ще одну зорю перекує,
бо завбоге небо
- у розлуці.
Ігор Калинець
"Приготовляння до осені", 1973 - Ой в полі могила з вітром говорила:
"Повій, вітре, ти на мене, щоб я не чорніла.
Щоб я не чорніла, щоб я не марніла,
Щоб на мені трава росла, да ще й зеленіла!"
Історична пісня - В Царіграді на риночку
Там п'є Байда мед-горілочку.
Ой п'є Байда та не день, не два,
Не одну нічку, та й не годиночку.
Історична пісня - Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою, попід зеленою
Козаки йдуть.
А попереду Дорошенко –
Веде своє військо, веде запорозьке
Хорошенько.
Історична пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
