Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Початок є половина всього.
Піфагор. - Правління є виправлення. Хто ж посміє не виправитися, коли виправитесь ви самі?
Конфуцій - Прагне мужність до зірок, боязливість — до загибелі.
Сенека - Праця дурня стомлює його.
Біблія. Екклезіаст; 10,15. - Призначення людини – в розумній діяльності.
Аристотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Лиґай, як Мартин мило!
— Налигався, як Мартин мила. - Допався, як дурень до мила. (Певно з побрехеньки про дурня, що хотів
- поласувати "мигами", та накупив мила, — не тямив добре розказати крамареві.
- Далося ж йому те "мик-мик" добре у тямки!.. (так він у крамаря питав мигів).
- Кисле — та в рот тисне.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Носиться, як дурень з писаною торбою.
- Носиться, як дурень з ступою.
- Носиться, як кіт з оселедцем.
- Носиться, як кіт з салом.
- Носиться, як курка з яйцем.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Ніхто, крім нас самих не може звільнити наші уми.
Боб Марлі - Ноти , які я беру, не кращі, ніж у багатьох інших піаністів. Паузи між нотами — ось де криється мистецтво!
Артур Шнабель - Пекло переповнене музичними аматорами.
Джордж Бернард Шоу - Перша помилка мистецтва — припустити, що це серйозно.
Lester Бенгс - Писати про музику, як танцювати про архітектуру — це справді нерозумно.
Елвіс Костелло
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Коли хочеться сказати одне, але кажеш все-таки правду — це і є чесність.
Василь МОМОТЮК - Колись усі жили однаково, нині однаково бідно живе більшість.
Віктор ІГНАТЕНКО - Концепція москальства: «Чужого нам не треба, але своє візьмемо, чиє б воно не було».
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Коробка для піци квадратна. Сама піца кругла. А її порції трикутні. І це — реальність, на яку мусимо зважати.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Корупціонерами називають не тих, хто бере хабарі, а тих, хто на них попався.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить, Болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина. Тарас ШЕВЧЕНКО "Я не нездужаю, нівроку...", 1858 - Ходжу-блуджу по городу
Великому, великому. Одкрив би я своє серце, Та нікому, та нікому. Пантелеймон КУЛІШ "Люлі-люлі", 1861 - Бистра річка — життя моє,
Широка-глибока... Плавле-тоне на тій річці Душа одинока. Пантелеймон КУЛІШ "Родина єдина", 1862 - За що, Боже, на сім світі
Я так погибаю? Ані живу, сиротина, Ані умираю. Сидір ВОРОБКЕВИЧ "Марно вік мій...", 1865 - Мряка на землю упала,
Місяця ж більш не діждати! Темно й на серденьку стало... Час мені, мабуть, до хати! Василь МОВА "На прогулянках", 1887
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|