Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Зле не бачить, що є зло.
Святий Василь - Коли віддячить злом за благе, то й від дому його не відніметься зле.
Нил - Гідним є уподібнюватись піфагорійським філософам, ті ж бо, коли посваряться зі своїми родичами або з людьми, ще до того, як сонце сяде, подають правицю один одному і, замирившись та розцілувавшись, розійдуться.
Плутарх - Мов дим, дихання в ніздрях ваших і швидкопливне життя ваше, мов стовпи хмарні. Тінь-бо мимохідне життя наше.
Соломон - Цей сказав: життя вимірюй малим і великим часом.
Біонт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- На Бога надія й на кума Матвія.
- На війні дружба — все одно, що дома жінка.
- На всяку гадину знайдемо і рогатину.
- На всяку ріку є брід.
- На голові кучері, та, на жаль, мізки кручені.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пристав, як пан за подушне.
- Пристав, як циган до точила.
- Пристало, як свині наритники.
- Причепився, як реп'ях.
- Прищулився, як заєць.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- В мужності два головних прояви: зневага до смерті і зневага до болю.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - В нас завжди стане сил перенести горе ближнього.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - В наш час існують професори філософії, але не філософи.
Генрі ТОРО - В ногах правда, поки не став на коліна.
Віктор КОНЯХІН - В нього, як я чув, харизма. Який сором! Адже в нас час це вже виліковують.
Роберт Орбен
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Золото думок добувається промиванням мозку.
Володимир ЧЕРНЯК - Коротко висловлена думка залишає довгий слід.
Володимир ЧЕРНЯК - Поганий афоризм повинен бути коротшим, ніж хороший.
Володимир ЧЕРНЯК - Афорист не думає, а мислить.
Володимир ЧЕРНЯК - У п’яну голову заходять такі тверезі думки, які тверезу голову ніколи не навідують.
Володимир ЧЕРНЯК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- По діброві вітер виє,
Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Тарас ШЕВЧЕНКО "Тополя", 1839 - І все то те, вся країна,
Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає... І нема тому почину, І краю немає! Тарас ШЕВЧЕНКО "Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844 - Село! і серце одпочине.
Село на нашій Україні — Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади; біліють хати, А на горі стоять палати, Неначе диво. Тарас ШЕВЧЕНКО "Княжна", 1847 - І там степи, і тут степи,
Та тут не такії, Руді, руді, аж червоні, А там голубії, Зеленії, мережані Нивами, ланами, Високими могилами, Темними лугами. Тарас ШЕВЧЕНКО "А. О. Козачковському", 1847 - Гори мої високії,
Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека. Тарас ШЕВЧЕНКО "Сон"("Гори мої високії..."), 1847
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|