Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Граду душа є закон, бо отак, як тіло, душу втративши, падає, так і град, коли нема в нім закону, зруйнується.
Демосфен - Благі малого закону потребують, бо не річ до закону, а закон до речі буває.
- Ті гради стоять добре, де городяни князя слухають, а князь – законів.
Соломон - Підневільному закон – примус, а вільні в законі потребу мають.
Демад - Коли його спитали, хто ображає, сказав: "Хто відкидає закон".
Кір
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Де піде Тера, все їй гірка вечеря.
- Не гнівайся жона, коли в коморі міх пшона.
- І раків не хочу, і чого іншого не можу.
- I каші не хочу, і по воду не піду.
- Чи роби, чи ходи, а мені догоди.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Зажурився, як явір над водою.
- Зажурилась, мов засватана.
- Заклопотався, як квочка коло курчат.
- Закохався, як чорт у суху вербу.
- Закричав, мов у трубу.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Життя треба приймати таким, яке воно є, а жінок — такими, якими вони прикидаються.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - З віком жінки все більше покладаються на косметику, а чоловіки — на своє почуття гумору.
Джордж Джин НЕЙТАН - З погляду молодості життя є нескінченне майбутнє, з погляду старості — дуже коротке минуле.
Артур ШОПЕНГАУЕР - Завершеність життя, і короткого і довгого, визначається тільки метою, заради якої воно прожите.
Девід Джордан - Завжди працюй. Завжди люби. Люби дружину і дітей більше самого себе. Не чекай від людей подяки і не засмучуйся, якщо тобі не дякують. Наставляння замість ненависті, посмішка замість презирства. Май завжди в бібліотеці нову книгу, у льосі — повну пляшку, у саду — свіжу квітку.
ЕПІКУР
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Сором — хилитися і долі коритися.
Леся УКРАЇНКА - Справді, навіть заздриш самовпевненим людям. По суті, вони завжди більшого досягають.
Володимир Вернадський - Стажист-продавець, який помиляється на свою користь, уже професіонал.
Юрій РИБНИКОВ - Стерство то воно, може, й стерство, але ж не міні.
Віктор ВОВК - Суду власного сумління невідомі джерела Божої милості.
Василь Лісовий
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Мамко моя, зозулько моя!
Нащо-сте свої очі зажмурили, Що-сте свої ніжки зложили, Нащо-сте свої ручки навхрест склали? Голосіння - Катеринко моя срібненька,
Катеринко моя одненька! Ти вже мені ватерку не накладеш, Ти вже мені водиці не внесеш, Ти вже мені дровець не принесеш, Їсточки не приставиш... Голосіння - І мене не мине,
На чужині зотне, За решоткою задавить, Хреста ніхто не поставить, І не пом'яне. Тарас ШЕВЧЕНКО "Косар", 1847 - Може, мені на чужині
Лежать легше буде, Як іноді в Україні Згадувати будуть! Тарас ШЕВЧЕНКО "Лічу в неволі дні і ночі...", 1850 - Не громом праведним, святим
Тебе уб'ють. Ножем тупим Тебе заріжуть, мов собаку, Уб'ють обухом. Тарас ШЕВЧЕНКО "Неофіти,", 1857
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|