Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Григорій СКОВОРОДА - Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло.
Григорій СКОВОРОДА - То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.
Григорій СКОВОРОДА - Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.
Григорій СКОВОРОДА - Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Пряде її очима.
- Пусти козла в капусту.
- Пусти свиню за стіл, то вона й ноги за стіл.
- Пустити червоного півня.
- Рада б душа в рай, та гріхи на пускають.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ворушиться, мов жук у снопі.
- Впав у біду, як курка в борщ.
- Впала, мов билина.
- Впала, мов підкошена трава.
- Впертий, як осел.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любов до Батьківщини не знає кордонів.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Люди народжуються на виконання соціального замовлення й із власної ініціативи.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Люди стають щораз ближчими один до одного: світ перенаселений.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Люди, зауважу, люблять думки, які не змушують думати.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Людина — побічний продукт кохання.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Лебедя, рака і щуку пустив на юшку, воза — приватизував.
Василь БІЛОУС - Любій жінці для щастя потрібно лише дві речі: чоловік і все інше...
Григорій КОРКАЧ - Мав один недолік, але великий: був чесний.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Мав свою точку зору: на все дивився крізь пальці.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Ми давно жили б, як європейці, якби жили своїм, а не їхнім розумом.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Із-за гори, із-за ліса
Вітрець повіває;
Скажи, скажи, тихий вітре,
Як ся мила має?
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Туга за милою", 1837 - Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думка"("Нащо мені чорні брови..."), 1838 - Як споглянеш на дівоцьку вроду, то здасться тобі, що вже ні на землі, ні на небі нема нікого кращого.
Пантелеймон КУЛІШ
"Орися", 1844 - І багата я.
І вродлива я,Та не маю собі пари,
Безталанна я.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І багата я...", 1848- Та що з того? Не побрались,
Розійшлися, мов не знались.
А тим часом дорогії
Літа тії молодії
Марне пронеслись.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І широкую долину...", 1848
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
