Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Кому душа болить, тому весь світ плаче.
Григорій СКОВОРОДА - того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.
Григорій СКОВОРОДА - Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
Григорій СКОВОРОДА - Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?
Григорій СКОВОРОДА - Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Мовчи та диш, а кажи, що спиш.
- Моїм салом та по мені й мажуть.
- Морозе, тисни не тисни, а вже не до Різдва, а до весни.
- Мудра жона, як є міх пшона.
- Мудра людина вимагає всього лише від самої себе, а нікчема — від інших.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Миліша душка, як подушка.
- Милує, як вовк барана.
- Міцний будь, як сталь — не буде страшна ніяка даль.
- Міцний, як алмаз.
- Міцний, як граніт.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любові жінки варто боятися більше, ніж ненависті чоловіка. Це отрута, тим більше небезпечна, що віна приємна.
СОКРАТ - Любовна гра все одно що їзда на машині: жінки надають перевагу об’їзду, чоловіки норовлять зрізати кут.
Жанна Моро - Любовні ігри, мабуть, найлегші з усіх рухливих ігор.
Магдалена САМОЗВАНЕЦЬ - Найпрекрасніший день у мому житті ? Це була ніч.
Бріджіт Бардо - Не судіть про людину лише за його друзями. Пам’ятайте, що друзі в Юди були бездоганними.
Ернест Хемінгуей
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Скільки ж бо покалічених серед тих, хто намагався взяти бика за роги! Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
- Скільки жінці не обіцяй, а вона все в ваших кишенях пор¬пається. Флоріан БОДНАР
- Скільки точок зору! А об’єкт один — державне корито. Сергій КОЛОМІЄЦЬ
- Скількох губить горілка, що люблять тільки пригубити. Віктор ІГНАТЕНКО
- Слово, яке вирвалось наперед думки, створює проблему. Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Всі ми розіп'яті на хрестах,
Всі ми покриті ранами.
Заповідано нам жорстокий шлях
Злими коранами.
Олекса СЛІСАРЕНКО
"Пам'яті Г. Михайличенка", 1925 - І пощо ж весна нам,
Коли ми тихі та дозрілі станем
І вкриє мудрість голову сріблом?
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Запахла осінь в'ялим тютюном...", 1925 - Наші едеми
Тільки фантоми...
Хто скаже, хто ми?
Дмитро Загул
"Наші едеми", 1925 - Скільки літ не пройде — все на скелі сидітиме
З золотим гребінцем Лореляй
Із очима зеленими і дивно-розкритими,
Обіцяючи рай і одчай.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Скільки літ не пройде", 1926 - Аксіоматичний характер ідеалу (який він завдячує своїй "емотивності") згори виключає всякий розумовий аналіз, робить ідеал нетикальним, оточує його міцним муром "фанатизму", якого не розвалити найтяжчим гарматам переконувань, глуму або провокації.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
