Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Легенький повiтряний шум – випущене з вуст слово, але воно часто чи смертю разить, чи у веселiсть уводить i оживляє душу. Мала птиця півень лева лякає, а миша – слона
Григорій СКОВОРОДА - Коли зачинається курча, тодi псується яйце
Григорій СКОВОРОДА - Звичайно, кожного свiту машина має своє небо з пливучими в нiм планетами.
Григорій СКОВОРОДА - Здоровий та чистий смак усiм задоволений, а засмiчене горло без мiри i смаку жере.
Григорій СКОВОРОДА - Частки розбитого дзеркала всi однаково лице вiдбивають.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Язиката Феська йшла, язикату здибала.
- Язиком собі мели, хоч упрій, а рук на чужій чуприні не грій.
- Язиче, язиче, лихо тебе миче — в мені сидиш, а мені добра не зичиш.
- Як «на», то чує, а як «дай», то глухий.
- Як Бог давав щастя, то я спала, а як давав вроду, то я встала.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Руки, як копистки.
- Руки, як у рака клешні.
- Рябий, як гороб'яче яйце.
- Рябий, як зозуля.
- Рябий, як на небі зірниця увечері.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- — Великі вчителі! Виголошуючи промови, не затикайте вуха.
Бертольд БРЕХТ - — Мені, звичайно, однаково, що ти про мене думаєш, але я хочу знати, якої ти про мене думки!
Костянтин Меліхан - "А я так радів!" — з докором говориш ти, коли твої надії не збулися. Ти радів — хіба цього мало?
Марія Ебнер-Ешенбах - "Ви молитеся за сенаторів, містер Хейл?" — "Ні, я дивлюся на сенаторів і молюся за нашу країну".
Едуард Хейл - …Пройшли роки, і в Тетяни вже не залишилося до Євгена ніяких почуттів, крім любові.
Михайло Генін
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо ви хочете надбати собі кревних ворогів, розпочніть із друзями спільну справу.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Якщо дивитися на речі тверезо, то мимоволі хочеться випити.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Якщо жінка мовчить і ні в чому не заперечує, значить, вона спить.
Григорій КОРКАЧ - Якщо за брехню нагороджують, а за правду б’ють, то де ж правда? Василь БІЛОУС
- Якщо історія нічого не навчила, значить, погано її вчили.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І там степи, і тут степи,
Та тут не такії,
Руді, руді, аж червоні,
А там голубії,
Зеленії, мережані
Нивами, ланами,
Високими могилами,
Темними лугами.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"А. О. Козачковському", 1847 - Гори мої високії,
Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон"("Гори мої високії..."), 1847 - І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п'яний очерет
Без вітру гнеться.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І небо невмите, і заспані хвилі...", 1848 - За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"За сонцем хмаронька пливе...", 1849 - Верховино, світку ти наші
Гей, як у тебе та мило!
Як ігри вод, плине тут час,
Свобідно, шумно, весело.
Микола Устиянович
Верховинець", 1889
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
