Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Час — зразок вічності, що рухається.
ПЛАТОН - Час — кращі ліки від суму, він сам лікує душевні рани.
Ахілл Татій - Час — найдорогоцінніший з усіх коштів.
Теофраст - Час змінюється, а разом з ним змінюємося ми.
ОВІДІЙ - Часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними.
Квінт Горацій Флакк
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще більше забруднить.
- Хто терпить улесливість жінки, терпить і роги на лобі.
- Хто спішить, той людей смішить, а хто тихо ходить, той на ум наводить.
- Хто частенько випиває, той під тином спочиває.
- Хто чужим волом оре, той криві борозни тягне.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Купив Хома хорта, як Ярема чорта.
- Купив хустку, як гуску.
- Купив хустку, як скатертину.
- Купив, як пса облупив.
- Курить, як лихий дорогою.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Кожна година, присвячена ненависті, — вічність, забрана у любові.
Л. Берне - Кров мучеників — насіння християн.
Тертуліан - Лідер діє відкрито, а босс — за зачиненими дверима. Лідер веде за собою, а босс управляє.
Теодор Рузвельт - Люди при владі не мають часу, щоб читати; але люди, які не читають, не здатні здійснювати владу.
Майкл Фут - Людина, що йде на поступки у питаннях честі або віри, не має ні честі, ні віри.
св. Хосе Ескріва
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Найпоширенішою хворобою бідних є алергія на ціни.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Найстрашніше те, що нас вже нічим не налякаєш.
Флоріан БОДНАР - Найхолодніше там, де всі кандидати намагаються робити погоду на свій смак.
Флоріан БОДНАР - Найчастіше сходить з рук тим, кому приходить у руки.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Найшовсь-таки один козак
Із міліона свинопасів... Тарас ШЕВЧЕНКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Його комуністична партія потихесеньку та полегесеньку перетворюється на звичайного собі "собірателя землі руської"...
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Вальдшнепи", 1927 - Хіба це не вона та типова українська жінка, що, так ганебно випровадивши синів Тараса Бульби на Запорізьку Січ, пішла плодити безвольних людей?
- Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти.
Микола КУЛІШ "Народний Малахій", 1928 - Столоначальники, убивці, сутенерики,
Раби раба і служники слуги, Сини російської імперської істерики, Самодержавної нещадної нудьги, Всесвітнє падло і вселюдська гнусь, Здихайте у своїй зачиненій конурі! Повстала у вогні, в пожежі, в герці й бурі Вкраїна інша й інша Русь... Микола БАЖАН "Розмова сердець", 1928 - В нашому Радянському Союзі тепер хіба лише якісь історико-літературні іхтіозаври можуть заперечувати самостійність української літератури та культури в її історичному минулому, в її теперішньому і в її прийдешньому розвиткові.
Микола Скрипник "Статті", 1929
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|