Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Нагороди — це цивільне начало, а покарання — це військове начало. Цивільне і військове начало — головне в законі.
Шан ЯН - Найбільше заохочення злочину — безкарність.
ЦИЦЕРОН - Найбільшої любові заслуговує та людина, яка, будучи наймогутнішою, не навіює страху.
Плутарх - Найбільшу владу має той, хто має владу над собою.
Луцiй Анней СЕНЕКА - Найважче — пізнати самого себе, найлегше — давати поради іншим.
Фалес Мілетський
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Про вовка річ, а вовк на встріч.
- Про мене, Семене.
- Пробуй золото вогнем, а дружбу — грішми.
- Проворний, як вітер у полі.
- Продав кота в торбі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Потрібний, як коло трактора віжки.
- Потрібний, як сіль в оці.
- Потрібний, як собаці другий хвіст.
- Потрібний, як собаці п'ята нога.
- Потрібний, як торішній сніг.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Хай батьківщина явить себе матір'ю усіх громадян;
хай вигоди, якими користуються вони в своїй вітчизні, зроблять її для них дорогою;
хай уряд залишить їм в суспільному управлінні частку, достатню для того, щоб вони відчували, що вони у себе вдома;
хай закони будуть в їхніх очах лише запорукою загальної свободи.
Жан Жак Руссо - – А що я буду мати, якщо залишуся людиною? – Залишишся людиною.
Аркадій Давидович - "Не існує людини, тому що не існувало першої людини!" – так вважають тварини.
Фрідріх НІЦШЕ - "Час минає!" – звикли ви казати. Час стоїть – минаєте ви.
Талмуд - А що я можу зробити один, якщо таких, як я, – мільйони?
Аркадій Давидович
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Діагноз небезпечно хворій державі: витік мізків за кордон.
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Добре безсердечним — їм ніколи не загрожує інфаркт.
Роман КРИКУН - Доброму сідають на шию, щоб не задирав носа.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Довге бабине літо — найкращий вияв матріархату!
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО м. Київ. - Дороги, що нікуди не ведуть, доводять до ручки.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Уб'ють,
Заріжуть вас, душеубійці,
І із кровавої криниці
Собак напоять.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Марія", 1859 - Не жди весни — святої долі!
Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!
І думу вольную на волю
Не прийде випустить... Сиди
І нічогісінько не жди!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минули літа молодії...", 1860 - Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи не покинуть нам небого...", 1861 - Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи.
Ой соколи, ой бистрії, де бували?
В чистім полі романовім попасали;
Попасали білі руки, чорні очі,
А все тото буковинські парубочі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"У Вероні", 1861 - Ой рада би-м, мій синоньку,
Листок написать,
Насипали могилоньку,
Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку,
Глубоко на дні,
Насипали на рученьки
Сирої землі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Рекрут", 1862
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
