Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Вітер підтримує вогонь, але вітер його ж і гасить.
ОВІДІЙ - Влада надає словам відбиток правди.
Менандр - Власне розуміння доброчесності та вад — найголовніше. Якщо цього розуміння немає, усе стає хитким.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - Вмерти за волю шляхетніше, ніж жити в тіні слабкої покорності.
Джебран Халіль Джебран - Вовку не доручай стерегти беззахисних овець.
ОВІДІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Жінка люба вела чоловіка з корчми за чуба.
- Жінка стільки виливає сліз, скільки чоловік випиває горілки.
- Жінку і дітей завжди вітає як не кулаками, то нецензурними словами.
- З алкоголіком жить – життя своє занапастить.
- З вовка кепський пастух, а з п’яниці – війт.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Підвів, як дурну під монастир.
- Підголив так, як без мила.
- Підкосило, як косою.
- Підкрадається, як вовк до овець.
- Підлазить, як чорт під монастир.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Журналісти довго поплескують тебе по спинів пошуках місця, куди б увіткнути ніж.
Роберт Лембке. - Журналісти. Знаєте, це ті самі добродії, які пишуть, щоб отримати безплатний проїзд залізницею.
Жуль Ренар. - Журналісти зовсім не цікавляться новинами, які повідомляють, як офіціанти не мають апетиту до страв, які приносять.
Гуґо Штейнгаус. - Журналісти набагато уважніше стежать за хвилинною стрілкою історії, ніж за годинною.
Десмонд Маккарті. - Журналісти пишуть, бо їм нема чого сказати, і їм є що сказати, бо вони пишуть.
Карл Краус.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ніколи не знімайте маску, якщо вона краща за ваше справжнє обличчя.
Микола ПАСЬКО - Ніхто так не бреше, як ті, хто говорить, що ніколи не бреше.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Ніщо так не зближує двох жінок, як спільний похід у гараж по п’яних чоловіків.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Ніщо так не принижує посадову особу, як запропонований їй маленький хабар.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Носити камінь за пазухою — додаткове навантаження на серце.
Роман КРИКУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Це той П е р в и й, що розпинав
Нашу Україну,
А В т о р а я доконала
Вдову сиротину.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон"("У всякого своя доля..."), 1844 - За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чигирине, Чигирине...", 1844 - Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Холодний Яр", 1845 - Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця -
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Великий льох", 1845 - Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
