Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Після того, як я вмру, я зволів би, щоб люди запитували, чому мені немає пам’ятника, ніж чому він є.
Катон Старший - Піфагорійці радили вранці кидати погляд на небо, щоб згадати про те, що завжди йде до мети, залишаючись вірним своєму шляхові й засобу дій, і про порядок, чистоту і відображення. Бо світила не знають покровів.
Марк АВРЕЛІЙ - Платити добром за зло — безглуздість. Чим же тоді платити за добро? КОНФУЦІЙ
- Платон мій друг, та істина дорожча.
Арістотель - Поблажливе ставлення до дурості властиве кожній розумній людині.
Абу-ль-Фарадж
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Що скаже, те й святе (слухає і додержує слово).
- Добре слово стоїть за завдаток.
- Не давши слова держись, а давши кріпись.
- Лучше не обіцяти, як слова не держати.
- Слово святе.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Змерз, як курка на дощі.
- Змерз, як собака взимку.
- Змилася, як вода.
- Змилувався, як вовк над поросям.
- Змішав, як горох з капустою.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Мистецтво є посередник того, що не можна висловити.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Мистецтво існує тому, що реальність не є ні реальною, ні значущою.
Джеймс Грем Баллард - Мистецтво не відтворює видиме, але робить видимим те, що не завжди таким є.
Пауль Клеє - Мистецтво не те, що ви бачите, але те, що змушує бачити інших.
Дега - Мій батько дав мені всього дві поради, — сказав він. — А випробування часом витримав тільки одна.
Ось вони: “Не чіпай основний капітал” і “Не тримай спиртне в спальні”.
Курт Воннегут
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Водій тролейбуса з’їв «Снікерс» і не гальмував три зупинки.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Вона не діждеться, що я чекатиму на те, аби вона чекала мене з армії.
Флоріан БОДНАР - Ворог — це той, кому ти віддав вечерю, а він ще й снідати припхався.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Все те, що у жінки на серці, у її чоловіка в печінках.
Флоріан БОДНАР - Гарна жінка — це рай для очей, пекло для розуму і чистилище для кишені.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Своєї держави я хочу під прапором ось під цим!
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві...
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
