Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Буйство відбирає буття мудрісне.
Святий Василь - Той, хто істину творить, іде до світла, щоб явлені були діла його, бо в Бозі вчинені.
Євангеліє - Якщо хибної уяви позбавитись про міських людей, марнославство знайдеш, та без розуму.
Філон - Істина єдина, а брехня багатолика.
Богослов - Коли хтось мовчить щодо істини, уподібнюється тому, хто золото закопує.
Євгарій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- І малії камінці роблять синці.
- І на мудрім дідько на лису гору їздить.
- І пес за ним не завиє.
- І риба не плине проти бистрій воді.
- І стіни мають уха.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Годи панові, як лихій болячці.
- Годить, як болячці.
- Гола, як бубон, а гостра, як бритва.
- Гола, як мата; гостра, як бритва.
- Гола, як терменський ліс, де чоловіків бере біс.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Я божеволів з довгими інтервалами жахливої розсудливості.
Едгар Аллан По - Я буду чоловіком, поки по землі ще ходять справжні жінки. Ті жінки, які не пахнуть сигаретами і пивом, які володіють природною чарівністю і добротою, в яких ще не помер інстинкт материнства.
Джейсон Стетхем - Я взяв від алкоголю більше, ніж він забрав у мене.
Вінстон Черчилль - Я витратив роки, намагаючись бути святим і величним ченцем. Це було так штучно, надумано, непотрібно і загалом нерозумно. Я намагався світитися в темряві, хоча насправді все навколо мене сяяло.
Джо Баран - Я все більше розумію, що я хочу жити у Великому Тут і в Верхньому Тепер.
Брайан Іно
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Нема такої мрії, яку не можна було б зробити нездійсненою.
Олександр ПЕРЛЮК - Нема точнішого прогнозу, аніж: "поживемо — побачимо".
Олександр ПЕРЛЮК - Нема щастя на землі, але є щасливці, які цього не знають.
Олександр ПЕРЛЮК - Неправда, що все купується, своїм людям усе роздається за «так».
Олександр ПЕРЛЮК - Неспійманий — значить мафіозі.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"На шляху", 1934 - Весно — слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю!
Вода шумить у сто потоках,
що з дна сріблистим мохом сяють.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"До весни", 1934 - На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці.
Смолиста ніч і день смуглявий,
немов циганка на лиці.
Розсміяні палкі потоки,
немов коханці до дівчат,
злітають до долин глибоких,
що в сивій мряці тихо сплять,
і куриться із квітів запах,
немов з люльок барвистих дим.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про співучі двері", 1934 - Листар носив листи зелені,
листи шуміли. Ех, весна!
Плету пісні на веретені
про молодість, що промина.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про ключі від кохання", 1934 - Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Автопортрет", 1934
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
