Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.
Григорій СКОВОРОДА - Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.
Григорій СКОВОРОДА - Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
Григорій СКОВОРОДА - Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох–трьох ворогів.
Григорій СКОВОРОДА - Більше думай і тоді вирішуй.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ще ся не уродить, а вже по світі ходить.
- Люди-собаки.
– ... чого не набрешуть.
– ... вони скажуть, що й на вербі
- грушки ростуть!
- Люди зложуть і смоляну кобилу.
- Дзвін десь виливається.
– Десь дзвін великий лили і пустили таку поголоску.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Душа чорна, мов у черниці хустка.
- Душить, як вовк кобилу.
- Душить, як собака кота.
- Дядина, як гадина.
- Жаднючий, наче ніколи його не бачив.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Люди, які, не маючи свого розуму, вміють цінувати чужий, часто чинять розумніше розумних, позбавлених цього вміння.
В. О. Ключевський - Людина починається там, де закінчується держава.
Олександр Панікін - Людство частково винагороджується за великі лиха тими великими уроками, які з них випливають.
Крістіан Нестел Боув (1820-1904), американський письменник - Майте мужність жити своїм розумом!
Іммануїл Кант - Меншість завжди не право — спочатку.
Герберт Прокноу
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо людина – цар природи, то звірі – за республіку.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Чим ледачіша людина, тим більше її праця схожа на подвиг.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Найбільше вільних місць – для подвигу.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Йому так мало платили, що він мусив бути свідомим.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги!
Я втомився, охляв, серед шляху пристав
І тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський
"Як побачиш сліпця...", 1906 - Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз.
Задума квилить, шовкові вії
Срібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський
"Ой люлі, смутку!", 1906 - Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум.
Чому, чому я жить не можу
Та сам, без дум?
Павло ТИЧИНА
"Гаптує дівчина...", 1914 - Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить,
Все вітами хитає, наче сумно мовить:
Журба, журба...
Отак роки, отак без краю
На струнах Вічності перебираю
Я, одинокая верба.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
