Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Справжні вої не ті, що часу служать, а ті, яким час служить.
Демосфен - Чвара ліпше, ніж мир нетривкий.
- Наскільки ж той нетямущий, що замість миру війну обирає.
Геродот - Несподіване зло засмучує кожну людину, зненацька заставши.
Коли ж очікуєш його, готовий до цього розум, спокуси минувши, легко чинить опір. - Очікування напастей ще до біди зміцнює того, хто очікує, ще до того, як прийдуть.
Діон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Коли страшиш, сам не бойся.
- Коли’сь в свободі, гадай о пригоді.
- Коли ся риба ловить, тогді хліб не родить.
- Коли тревога, то до Бога; а по тревозі, забуде о Бозі.
- Коли хочеш пріятеля позбутися, то му позичь грошей.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Літа, як орел.
- Літає, мов вихор.
- Літає, мов сокіл.
- Літає, мов супутник.
- Літає, як ластівка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Письменник — це не той, хто багато пише, це той, кого багато читають.
Михайло Генін. - Письменник дорівнює читачеві.
Йосиф Бродський. - Письменник завжди буде в опозиції до політики, доки сама політика буде в опозиції до культури.
Михайло Булгаков. - Письменник зовсім не вважає свою працю засобом. Вона — самоціль; вона такою мірою не є засобом ні для нього, ні для інших, що письменник приносить у жертву її існуванню, коли це потрібно, своє особисте існування.
Карл Маркс. - Письменник має багато писати, але не повинен поспішати.
Антон Чехов.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Поет любив розповідати байки про свої казкові гоно¬рари.
Юрій РИБНИКОВ - Чому про вірність пишуть поеми, а про невірність — епіграми?
Юрій РИБНИКОВ - З розвитком телебачення люди навчилися культур¬ніше гаяти час.
Юрій РИБНИКОВ - Свої невдалі вірші друкував під рубрикою: "Пародії".
Юрій РИБНИКОВ - Її розумовий вантаж складався з кількох жіночих ро¬манів.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не спиться... Знов чорнії думи
Обсіли, мов галич, мене...
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"Не спиться", 1902 - Розжалобилася душа
У смутках непомірних,
Що збулась радості життя
І що опущена сама
Йде по полях безмірних.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Finalе", 1902 - Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Микола ВОРОНИЙ
"Vae victis", 1904 - Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги!
Я втомився, охляв, серед шляху пристав
І тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський
"Як побачиш сліпця...", 1906 - Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз.
Задума квилить, шовкові вії
Срібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський
"Ой люлі, смутку!", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
