Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Праця дурня стомлює його.
Біблія. Екклезіаст; 10,15. - Призначення людини – в розумній діяльності.
Аристотель - Прихованих небезпек треба остерігатися найбільше.
Публілій Сір - П'яний робить багато такого, від чого, протверезівши, червоніє.
Сенека - Раб той, хто не вміє володіти собою.
Епіктет
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Добре курить.
- Диво, які роскоші, та чи є в кишені гроші!
- Кождому добрий — собі злий.
- Кидає, як в безодній колодязь, їм золоту гору, та й ту рознесуть.
- Не так чоловік мішком, як жінка горшком рознесуть з дому.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Реве, як корова.
- Ревнощі, як іржа, гублять серце.
- Рівний, як струна.
- Рідка, як вода.
- Рідка, як кваша.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Той, хто хвалить тебе за те, чого в тебе немає, хоче одержати від тебе те, що в тебе є.
Юджин Маньюел - Тому, хто закохався вперше, здається, що він знає про життя все, що потрібно знати, — і, мабуть, він правий.
Міньйон Маклофлін - Тому, хто ні у що не вірить, все-таки потрібна жінка, яка вірила б у нього.
Огейн Розеншток-Хессі - Тост за дружину? Я не п’ю за неї — я п’ю через неї.
Роберт Орбен - Точіння ляс — одна з найбільших радостей життя, друга по рахунку після перемивання кісточок.
Єжи Хородиньський
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Це страшно, коли прижиттєва слава і обожествлення стають посмертною ганьбою.
Василь СИМОНЕНКО - Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.
Василь СИМОНЕНКО - В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів.
Василь СИМОНЕНКО - Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька.
Василь СИМОНЕНКО - Поезія – це прекрасна мудрість.
Василь СИМОНЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи не покинуть нам небого...", 1861 - Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи.
Ой соколи, ой бистрії, де бували?
В чистім полі романовім попасали;
Попасали білі руки, чорні очі,
А все тото буковинські парубочі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"У Вероні", 1861 - Ой рада би-м, мій синоньку,
Листок написать,
Насипали могилоньку,
Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку,
Глубоко на дні,
Насипали на рученьки
Сирої землі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Рекрут", 1862 - Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах, тутки ся діє!
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє —
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Пречиста Діво", 1862 - Чую, що смерть, потайна й ненажерная,
В вічні обійми мене обхопила!
Василь МОВА
"Думи засланця", 1877
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
