Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними.
Цицерон - Ми співчуваємо завжди іншим у бідах, яких самі позбавлені.
Гельвецій - Мова людей, які виросли під владою монарха, сповнена улесливості.
Тіт Лівій, давньоримський історик і філософ II-III ст. до н. е. - Мовчання може бути найважчим звинуваченням.
Менандр - Мовчання не завжди доводить наявність розуму, проте доводить відсутність дурості.
Буаст
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Води немає, а так він плавець хороший.
Іран. - вона — дурна.
Перс. - Ворони всюди чорні.
Япон. - Впряжеш у плуг журбу — пожнеш біду.
Азерб. - Врода — очам догода, душі — неволя.
Чеськe
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Виє, як пес.
- Виє, як собака в гречці.
- Визвірився, як собака.
- Вийде воно, як слива на воді.
- Вийде, як камінь з води.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Більшість людей щаслива настільки, наскільки вони вирішили бути щасливими.
А. Лінкольн - Більшовизм є спадкоємцем всього, що його створила московська культура і найвищим виявом московського патріотизму.
„Большевик", січень 1944 р. - БЛАГОГОВІННЯ – почуття, яке переживає людина до Бога і собака до людини.
Амброз Бірс - Благодійність – це коли багатій жертвує біднякам тисячі, щоб з чистою совістю відбирати у них мільйони.
К. Меліхан - Ближнiй готовий обiйняти тебе тiльки для того, аби твоїм салом змастити свої чоботи.
Артур ШОПЕНГАУЕР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ким володіє горілка, той не володіє собою.
Юрій РИБНИКОВ - Спиртне віднімає здоров’я, але додає роботи лікарям.
Юрій РИБНИКОВ - У клубі тверезості ніхто не чокнувся.
Юрій РИБНИКОВ - Бурхливе життя приводить у тихі палати.
Юрій РИБНИКОВ - Все, кидаю палити! Робочий день закінчився.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ці поняття у нас вважаються одіозними; у всякому разі той, хто пробував би говорити нині на Україні про національне почуття, національну свідомість, національні обов'язки сучасного українця, був би одразу ж і без вагань зарахований до "українських буржуазних націоналістів".
Іван ДЗЮБА
"Інтернаціоналізм чи русифікація" - Чи існує сьогодні на Україні україноненависництво? Багатьох це питання здивує. Але не всіх. Я певен, що знайдеться чимало українців і навіть неукраїнців, які не лише ствердять, що існує, але й наведуть факти з власного досвіду.
Іван ДЗЮБА
"Інтернаціоналізм чи русифікація" - Жити можна. Тут можна, як ніде. Якщо була колись найдемократичніша держава, то це був лише (конц-)табір.
Михайло ОСАДЧИЙ
"Більмо", 1968 - Напівосвіта — це коли у людини спочатку вкрали традиції, а потім дали освіту. Напівосвіта — це коли культура не виростає органічно з власного коріння, а натовкується в людину поспіхом, за п'ятирічку — за скороченою програмою.
Валентин МОРОЗ
"Хроніка опору", 1970 - Створювати традиції так само безглуздо, як робити культурну революцію. "Культура" і "революція" — поняття несумісні, протилежні.
Валентин МОРОЗ
"Хроніка опору", 1970
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
