Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Розум — бог для кожного.
Геракліт Ефеський. - Своєю силою закони зобов'язанi правам.
К. Гельвецiй. - Скільки людей, стільки й думок.
Теренцій. - Слово є образ діла.
Солон. - Сміливість — початок перемоги.
Плутарх.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Лакома їда — животу біда.
- Який ти пшенишний. (як хто пшенишне любить).
- Не пшикай (або: Не булькай), (як хто просить щось пшенишного, булки).
- Пшенишники доведуть, що і хліба не дадуть.
- Більше днів, як ковбас.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- То літньої ночі було на Дніпрі...
Чудової теплої ночі! Горіли брильянти в небеснім шатрі, І очі зоріли дівочі... Микола Вороний "Дніпрові спогади", 1902 - Холодні хмари залягли блакить,
Холодний вітер дме в степу потужно, Гне очерет додолу, шелестить, Мов звір в байраці, виє осоружне. Микола Вороний "Мандрівні елегії", 1902 - Тихо, легко і спроквола
Білий сніг паде, як з сита; Вже ціла земля довкола Ним прикрита. Богдан Лепкий "Перший сніг", 1902 - Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні,
Не губіть ви останньої слави; Гріє здалека землю усмішка весни, Пробиваються проліски, трави. Олександр Олесь "Ой не сійтесь сніги...", 1904 - І починається нічна
Хрестів і піль розмова, І сповідаються поля, А слухає діброва. Богдан Лепкий "Сповідь землі", 1905
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Важливо не тільки самому висловити мудру думку, але й зрозуміти її з допомогою мудрих людей.
Михайло Генін. - Варто було б дати свободу не совісті, а тим, хто її має.
Келлер. - Варто чесно й відверто повідомляти пресу про все, що вона легко виявить сама.
Джонатан Лінн і Ентоні Джей. - Вбивство — крайня форма цензури.
Джордж Бернард Шоу. - Вбивство думки завжди замовне.
Олег Келлер.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Демократія — це коли за кого не проголосуй, країною будуть правити олігархи.
Олександр ПЕРЛЮК - Демократія поглибилась настільки, що її вже й не видно.
Олександр ПЕРЛЮК - Депутати торгуються, процес іде.
Олександр ПЕРЛЮК - Держава — це кум!
Олександр ПЕРЛЮК - Деякі народи заслуговують гарних правителів, а на виборах обирають собі поганих.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Думи мої, думи мої,
Де ви подівались, Нащо мене покинули, Чому одцурались? Михайло Петренко "Думи мої...", 1848 - Не для людей, тієї слави,
Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! Тарас ШЕВЧЕНКО "Не для людей, тієї слави...", 1848 - А на громаду хоч наплюй!
Вона — капуста головата. Тарас ШЕВЧЕНКО "Хіба самому написать...", 1849 - Нехай як буде, так і буде.
Чи то плисти, чи то брести. Хоч доведеться розп'ястись! А я таки мережать буду Тихенько білії листи. Тарас ШЕВЧЕНКО "Лічу в неволі дні і ночі... ", 1850 - Єсть нерушимий закон правди в душі у всякого поета; не здолає поет самохіть підняться вгору душею: підіймає його дух його плем'я.
Пантелеймон КУЛІШ "Листи", 1857
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|