Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Він, коли землю продавав, звелів оголосити, що добрі сусіди поруч.
Фемістокл - Як беззаконно згрішили, беззаконно й загинуть, а як у законі згрішили – законом засуджені будуть.
Апостол - Коли закон розуміти, тоді розум – благо.
Соломон - Належить усталений закон твердо зберігати і жодного з них не змінювати.
Бо ліпше давнього дотримати закону, ніж нового, навіть якщо і ліпшим здається. - Граду душа є закон, бо отак, як тіло, душу втративши, падає, так і град, коли нема в нім закону, зруйнується.
Демосфен
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Говори до гори, а гора — горою.
- Говори до гори, а з гори само покотиться.
- Говори до неї, а в неї маковеї.
- Говори стовпу, а він стоїть.
- Говори! — ... Здоров!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Весняна земля солодша за траву.
- Вимете помазком, а вивезе повним возом.
- Виросло лоша - кобилі поміч.
- Високе дерево вітер зламає найперше.
- Високі гори мають найглибші доли.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любов у всіх восьми тонах і всіх п’яти півтонах повної октави слова.
Стівен Фрай - Людей ми не вивчимо, коли вони до нас приходять; потрібно ходити до них, щоб дізнатися які вони.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Люди бачать тільки те, що готові побачити.
Ральф Волдо Емерсон - Люди вимагають свободу слова як компенсацію за те, що вони рідко користуються свободою думки.
Серен Кьєркегор - Люди думають, що вони перестають закохуватися, коли вони старіють, хоча насправді вони старіють, коли перестають закохуватися.
Маркес
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Перейменувати – ще не означає називати речі своїми іменами.
Флоріан БОДНАР - І мости руйнуються від того, що всі йдуть у ногу.
Флоріан БОДНАР - Ми дедалі більше стаємо господарями безвихідного становища.
Флоріан БОДНАР - У хворої економіки більшає лікарів, та меншає санітарів.
Флоріан БОДНАР - Що дешевша горілка, то більше патріотів!
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає щастя молодого,
БАЖАНого, страшного того
Гріха!
Іван ФРАНКО
"Чого являєшся мені...", 1896 - Краса жінки не повинна бути лише на те, викликувати любов...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Царівна", 1896 - Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання.
Іван ФРАНКО
"Зів'яле листя" ("Епілог"), 1896 - Я не тебе люблю, о ні,
Люблю я власну мрію,
Що там у серденьку на дні
Відмалечку лелію.
Іван ФРАНКО
"Я не тебе люблю, о ні...", 1896 - Широке море, велике море,
Що й кінця не видати,
Та в моїм серці ще більше горе:
Я навік її втратив.
Іван ФРАНКО
"Зелений явір, зелений явір...
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
