Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
Григорій СКОВОРОДА - Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
Григорій СКОВОРОДА - Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
Григорій СКОВОРОДА - Не любить серце, не бачачи краси.
Григорій СКОВОРОДА - Що вподобав, на те й перетворився.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Сам вельможний, а гаманець порожній.
Aраб. - Самозакоханий стає нелюбим.
Тадж. - Самотня жінка за гарячий цвях хапається.
Кубинськe - Сатана ховається в дрібницях.
Iспан. - Сварка в родині — то голос злиднів.
Япон.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Обідрав, як маленьку липку.
- Обідрав, як Сидорову козу.
- Обідрався, як пеньок осмалений.
- Обідраний, як старець.
- Облесливий, як собака.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- У спільній користі є і своя.
С. Брант - У справі податків треба приймати до міркування не те, що народ може дати, а те, що він може давати завжди.
Шарль де МОНТЕСК’Є - У того, хто нічого не робить, завжди багато помічників.
Лев ТОЛСТОЙ - У нашому світі небезпека завжди загрожує тим, хто її боїться.
Бернард ШОУ - У перемоги багато батьків, поразка, як правило, сирота.
Джон Фіцджералд Кеннеді
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Як бути на підступах до iстини, коли все життя ходив шляхами підступiв?
Ростислав ДОЦЕНКО - Як відділити владу від бізнесу, не знають ані політики, ані бізнесмени, проте знає кожен голодранець.
Олександр ПЕРЛЮК - Як все-таки вартість квитка віддаляє мистецтво від народу!
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Як все-таки вартість квитка віддаляє мистецтво від народу!
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Як добре жити в країні, де життя не є річчю першої необхідності!
Володимир ШАМША
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- ...Із того часу всі в нас поділились на живих і мертвих, та й довго ще ділитимуться.
Пантелеймон КУЛІШ "Промова на похороні Шевченка", 1861 - В характері українсько-руського народу відзначається особливо перевага особистої свободи, а в великоруськім переважає загальність.
Микола КОСТОМАРОВ "Дві руські народності", 1861 - І багацько лиха вдіє
Гайдамацька зграя: Не то Польща і Вкраїна Лишенька зазнає! Василь МОВА "Троїсте кохання", 1863 - Бо теє козацтво, навикши бурхать,
Не вміло свободи других шанувать.
Василь МОВА "Козачий кістяк", 1863 - І з того козацтва,
З його старшини, На лихо Вкраїні Вродились пани. Василь МОВА "Козачий кістяк", 1863
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|