Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Григорій СКОВОРОДА - Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
Григорій СКОВОРОДА - З видимого пізнавай невидиме.
Григорій СКОВОРОДА - Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.
Григорій СКОВОРОДА - Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Теля ще не вродилось, а тесть вже зятеві дарує.
- Терендить, як баба базарна.
- Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи.
- Ти, москалю, й добрий чоловік, та шинеля твоя злодій.
- Тим і прославляється, що п'є, курить і лається.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Манить, як горобця на полову.
- Манить, як кота мишею.
- Материне серце, як літнє сонце.
- Мачусі жалко дитяти, як бикові теляти.
- Мачушине добро, як зимове тепло.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любов – це простір і час, що стали доступними сприйняттю серця.
Марсель Пруст. - Ми шукаємо розуміння, тому що шукаємо кохання, і ми шукаємо кохання, тому що кохаємо.
Марсель Пруст. - Володіння тим, що любиш, є радість більша, ніж сама любов.
Марсель Пруст. - Кохання несумісне зі страхом.
Публілій Сір. - Порушення любовних клятв безкарне.
Публілій Сір.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- У кожній людині щось є, а чогось немає, і останнього – значно більше.
Андрій КОВАЛЬ - Віримо в прогрес, але сподіваємось, що все обійдеться.
Андрій КОВАЛЬ - Мистецтво вимагає жертв, а жертви – сатисфакції.
Андрій КОВАЛЬ - Усмішка долі дістається першому, хто її помітив.
Андрій КОВАЛЬ - Розум переконує: тримайся від гріха подалі, а серце шепоче: ближче, ближче…
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту,
І ти ідеш у темінь навмання,
Розбитий і знівечений дощенту.
Михайло СИТНИК
"Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Василь СИМОНЕНКО
"Дід умер", 1962 - І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти.
Як жить мені, якщо я ще людина?
Якщо мені від себе не втекти?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
і правда топиться в брехні чи не щодня...
Невже і я впаду в нього і зникну
безболісно, безлико, навмання?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Край світу проруб. Тиша довсібіч.
Усесвіт твій німує і німіє,
і сонце, в душу світячи, не гріє:
в змертвілих лицях — відумерла ніч.
Василь СТУС
"Стань і вдивляйся...", 1977
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
