Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
Григорій СКОВОРОДА - Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
Григорій СКОВОРОДА - Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
- Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Один Бог відає, чим пенсіонер обідає.
- Один гість — радість, два — вага, три — тягар.
- Один дрова рубає, а другого тріски в голову б'ють.
- Один другого не переважить, хоч на одній гілляці повісь.
- Один з сапкою, а десять з папкою.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Залишився, як на морі без весла.
- Заліг, як кошеня у грубі.
- Заліз, як муха в патоку.
- Заманулось, як серед літа мерзлого.
- Замерз, як цуцик.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любов — це єдина сила, що здатна перетворити ворога в друга.
Мартін Лютер Кінг - Любов — це жадання невідомого, доведена до божевілля.
О. Петьє - Любов — це завіса між двома закоханими.
Д. Джебран - Любов — це клітка з пруттям із щастя.
Клаудія Кардіналі - Любов — це музика, секс — хіба що інструмент.
Ізабелла Альєнде
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чиновник чекає, що ви свою думку викладете йому на лапу.
Флоріан БОДНАР - Чому у нас, кому багато дано, то їм завжди мало?
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Чужа заварена каша — крутіша.
Леонід ЗАБАРА - Що менше в країні власних коней, то більше — троянських.
Володимир ШАМША - Щоб знайти місце в житті, треба знати місця.
Роман КРИКУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Юность моя веселая,
Куди ся поділа?
Як ласточка крилатая,
Куди полетіла?
Олександр Духнович
"Дума", 1863 - І ізнов душа буяє,
І ізнов у серці літо,
І ізнов там сонце сяє
І цвітуть надії-квіти.
Василь МОВА
"До Олени Пчілки", 1886 - Вийду я в поле. Може ще вбита
Мрія воскресне! Йду над ручай.
Тихо дрімає сірий лан жита,
Річка так тихо шепче, спить гай.
Василь Щурат
"Вийду я в поле...", 1898 - Ніч. Замовкли денні речі...
Надокруг німа стіна...
Тільки іноді з-під печі
Чути голос цвіркуна.
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"Ніч", 1902 - Душа моя на мить,
На мить одну розквітла
І стала знову, як труна.
Олександр ОЛЕСЬ
"Душа моя...", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
