Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Розбійник якийсь в морі тонув і голий на берег вибрався. Ісократ побачив, що від холоду той потерпає, і вдягнув, і взув його, і їжу дав, і відпустив його. Коли ж паплюжити його почав один через те, що незнаного розбійника захистив, відповідав: "Не як людину вшанував розбійника, а єство людське вшанував".
- Вдячність – мов місяць: коли уповні, тоді прегарний.
Плутарх - Блудливому дати і мерця прикрасити – однаково.
Плутарх - Коли спитали його, що в людині схоже з Богом, відповів: "Милостиня й істина".
Демосфен - Забудь про те, що дав комусь, а про те, що взяв, завжди пам'ятай.
Демосфен
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як пішла пішком, так і прийшла з порожнім мішком.
- Як позичає, то небеса вихваляє, а як віддає, то й батька-матір лає.
- Як поїдеш в об'їзд, то будеш і на обід, а як навпростець, то увечері.
- Як постелешся, так і виспишся.
- Як прийде туга, пізнаєш друга.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Горнеться, як свекор до пелюшки.
- Горя, як моря.
- Господар, як з лика батіг.
- Господарює, як у себе вдома.
- Гостра, як ніж.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Чотири драматичних єдності: єдність часу, місця, дії і морально-політична єдність.
Станіслав Єжи ЛЄЦ - Як можуть відчути свободу ті, хто її ніколи не знав? Вони можуть запідозрити ще одну маску тирана.
Станіслав Єжи ЛЄЦ - ...в омані бути впертим властиво лише дурневі.
Марк Тулій ЦІЦЕРОН - ...не сердьтеся на дурнів, вони будуть жити ще довго, до них варто відноситися, як до поганої погоди.
Максим ГОРЬКИЙ - Адже дурнів не кують, не відливають, вони самі родяться.
Данило Заточник
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Я — не святий, та й ти — жінка!
Олександр ПЕРЛЮК - Я б з Верховним Головнокомандуючим у розвідку не пішов!
Олександр ПЕРЛЮК - Я все своє життя вичавлював з усіх по краплині рабів.
Олександр ПЕРЛЮК. - Я оптиміст, тож вірю, що це покращення життя… скінчиться!
Олександр ПЕРЛЮК - Як ви ще будете радіти сьогоденню, якщо доживете до гіршого.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Іван ФРАНКО
"Чого являєшся мені...", 1896 - Обгорта мене туга, болить голова,
Стіни й стеля гнітять, мов темниця...
Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова?
Де поділась моя чарівниця,
Молода моя муза, і горда, й смутна,
Жалібниця-порадниця тиха?
Леся УКРАЇНКА
"З пропащих років", 1897 - Вниз котиться мій віз. Пов'яли квіти,
Літа на душу накладають пута.
Іван ФРАНКО
"Поет мовить", 1898 - Повстала туга, сном важким приспана,
Повстала велетом і досягла до хмар,
Жаль запалав, прибоєм океана
Загомонів його страшний пожар.
Леся УКРАЇНКА
"...Порвалася нескінчена розмова", 1898 - Темна ніч, вітрець тихесенький
Зашумів в моїм вікні;
Дощик капає дрібнесенький,
В серце падає мені.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Темна ніч...", 1900
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
