Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли спитали його, хто спокійно живе, відповідав: "Ті, хто не уявляють себе тими, хто зло чинить".
Сократ - Цей, зустрівши людину, яка на небо дивилась і зорі запитувала та в провалля впала, сказав: "По заслузі отримав, бо, земного не відаючи, в неба питаєш".
Геріон - Хто чужого прагне, той скоро за своїм голоситиме.
Святий Василь - Не в тім убогість, коли добро зменшиться, а в тім, що жадоба збільшується.
Платон - Красти власність – низько, привласнювати – ганебно.
Филимон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ну їй богу ж, поза кущем щось, шелесть, шелесть! (не няли віри, що він бачив сто вовків, так він зменшував-зменшував, а далі ото і каже: але я чув немов щось зашелестіло).
- Що один то один, а що два то два: два завше не один, (так казав Жид надівши собі ярмулку на коліно —побачив пеньок біля дороги і думав, що розбійник...).
- Він смілий: на лежачу березу, на сам верх виліз.
— Сміливий є: крізь засувку гузя-гузя (цькує).
- Куди ідеш Жидку?
— На війну!
А чого так пізно?
— Може ще хоч одного убю!
— А як тебе хто убє?
— А що я кому бідний винен!
- Де ви мого батька піймали?
— У коморі!
— Е, у коморі! ви його у степ пустіть, та й піймаєте!
— Цигане, твого сина в коморі піймали!
— Е в коморі!... якби то в полі та на добрім коні — то б то йому було стидно!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.
- Мов по зорях читає.
- Мов та чапля, тонка, довгонога.
- Мов у воду пірнув.
- Мовчазний, як могила.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Платон мені друг, а істина відносна.
Володимир Голобородько. - Плітка — всього лише плітка; дві плітки — вже легенда.
Владислав Гжегорчик. - Плітка — плата за гостинність.
Дон-Амінадо. - Плітки — опіум пригноблених.
Ерика Джонґ. - Плітки — радіо сатани.
Саша Гітрі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- А як з пенсіями по творчій інвалідності?
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Сатирик як і мінер, помиляється раз у житті: коли обирає жанр.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Поетеса пустила сльозу десятитисячним тиражем.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Людина різниться від мавпи ще й тим, що легко може нею стати, а мавпа людиною — ніколи.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Хто наважиться перечити, що серед членів спілки письменників є чимало письменників.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- В нас підмога лиш одна єсть —
Се розумна голова.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Ну, коли не рад здихати,
Наострись гаразд брехати.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Хто ж то бачив, щоб наука
Йшла до голови без бука?
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - І на бунт, на чорну зраду,
Братобійчу, люту зваду
Всі врочисто сприсяглись.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Що нам воля?
Вовк поїсть нас серед поля,
Нам про волю думать гріх!
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- За нас, жінок шаленої краси!
Хто нас не бачив, хай їм повилазить!
Повиздихають ті, хто нас не захотів!
І плачуть ті, кому ми не дістались!
- Жив був на світі султан, що мав гарем, яким знаходився в 100 кілометрах від його палацу. Був в нього слуга, якого султан кожного дня відсилав за дівчиною.
Слуга помер у віці 30 років, а султан у 90.
Так вип'ємо ж за те, щоб не ми бігали за жінками, а вони за нами. Тому що не жінки вбивають чоловіка, а біготня за ними.
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж.
То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків.
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
