Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Вибираючи богів, ми вибираємо свою долю.
Вергілій - Випадок лови за чуба: він лиш попереду кошлатий, позаду ж лисий зовсім.
Прогавиш — зроду не впіймаєш. - Виправити злу людину неможливо, вона може змінити лише вигляд, але не вдачу.
ЕЗОП - Від багатства народжується перенасичення, а від перенасичення — нахабність.
СОЛОНІЙ - Відвідувати й слухати злих людей — це вже є початок злої справи.
КОНФУЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- «Держав дві корови, тепер дві ворони».
Це й не дивно: молоко ж знову дешевше від мінералки.
Іван ВАСИЛЕЦЬ - «Нічого не знаю — моя хата скраю».
Хоча крайні хати першими горять.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ - «Бий своїх, щоб чужі боялися».
Тільки ніхто нас не боїться, хоч весь час поміж собою чубимося.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ «Багаті поділяться з бідними». Обіцянками, особливо щедро в період виборчих перег - «Скільки б клубочку не витися...»,
а в резонансних кримінальних справах кінця не видно.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ - «Ліва рука не знає, що робить права».
Бо вони зареєстровані в різних партіях.
Дмитро СВІНЦІЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Заснував, як павук муху.
- Засоромився, як дитина.
- Заспівала, мов соловейко защебетав.
- Застукав його, як чайку на гнізді.
- Застукав, як сотника в горосі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Щось весь час стримувало нас і робило слабкішими. Поки не стало зрозуміло, що це ми самі.
Роберт Фрост - Щось живе тільки до тих пір, поки живий останній чоловік, який пам’ятає це.
Прислів’я Навахо - Щось живе тільки до тих пір, поки живий останній чоловік, який пам’ятає це.
Пословіца Навахо - Я арифметична сума незліченних забобонів.
Фаулз - Я близький до насильства, коли при мені говорять, що людина — єдина істота, яке вміє посміхатися. Я бачив, як посміхаються птахи. І нехай для міської людини це звучить безглуздо, але такої скромної посмішки, як у лося, я взагалі ні у кого не зустрічав.
Акі Каурісмякі
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Бідний не потрібний не тільки багатому, а й бідному.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Був вічно у позичках... у Сірка очей.
Леонід ЗАБАРА - Буває слава, що як ганьба без сорому.
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Бувають такі ласі міста і села, що їх час від часу треба визволяти знову.
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Була б рибка, а сковорідка знайдеться.
Володимир ШАМША
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Стій, серце, стій! не бийся так шалено.
Вгамуйся, думко, не літай так буйно!
Не бий крильми в порожньому просторі.
Ти, музо винозора, не сліпи
Мене вогнем твоїх очей безсмертних!
Леся УКРАЇНКА
"То be or not to bе?..", 1896 - В зів'ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто знає, який я чуття скарб багатий
В ті вбогії вірші вкладаю?
Іван ФРАНКО
"Зів'яле листя"("Епілог"), 1896 - Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.
Іван ФРАНКО
"Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896 - Рідна мова на чужині
Ще милішою стає.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Рідний край", 1898 - Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Valse melancholique", 1898
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
