На сайті зібрано нині:              
Авторів : 6653
Давня мудрість : 1612
Прислів'я, приказки : 27853
Народні прикмети : 2879
Афоризми : 13520
Українська афористика : 13439
Тисяча цитат : 1005
Афоризми Пошук:
Давня мудрість | Прислів'я, приказки | Народні прикмети | Афоризми
Українська афористика | Тисяча цитат | Тости |

Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота, глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське життя в Севастополі» та на сайті «Весела Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми з книг «Українська афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика – це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.

Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.

Вакансії для вчителів української мови та літератури

Давня мудрість / 1612
  • Солодке пізнає пізнiше той, хто може проковтнути неприємне.
       Григорій СКОВОРОДА
  • Не любить серце, не бачачи краси.
       Григорій СКОВОРОДА
  • Що вподобав, на те й перетворився.
       Григорій СКОВОРОДА
  • Не за обличчя судiть, а за серце.
       Григорій СКОВОРОДА
  • Кожен є той, чиє серце в нiм: вовче серце – справдешнiй вовк, хоч обличчя людське; серце боброве – бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове – вепр, хоч подоба бобра.
       Григорій СКОВОРОДА 
Ще..
Прислів'я, приказки / 27853
  • Лихо спіткало.
       
  • І пішло на лихо.
       
  • Лихом торгувати.
       
  • На лихо здатись.
       
  • Насунулось лиха до бісового батька.
        
Ще..
Народні прикмети / 2879
  • Очі чорні, як вуглинки.
       
  • Очі чорні, як терен.
       
  • Очі, мов зіроньки на небі сяють.
       
  • Очі, як вишні в росі.
       
  • Очі, як у жаби.
        
Ще..
Афоризми / 13520
  • Досягнення найзаповітніших наших бажань часто буває джерелом найбільших наших скорбот.
       СЕНЕКА
  • Дрібним було би мистецтво, яке давало б тільки звучання, не маючи засобів для вираження щиросердечного стану.
       Р. Шуман
  • Друг пізнається у лиху, а подруга — на відпочинку.
       NN
  • Дружба — це любов без крил.
       Джордж БАЙРОН
  • Дружба — це спокійна і тиха прихильність, що направляється і зміцнюється звичкою, що виникає з довгого спілкування і взаємних зобов’язань.
       Давід ЮМ 
Ще..
Українська афористика / 13439
  • Дешеві серіали показують по наших телеканалах? Яке життя, такі й серіали!
       Віктор ІГНАТЕНКО
  • Дещо про впливи: вплив і не виплив.
       Анатолій ШКЛЯР
  • Джерело мудрості — досвід, джерело досвіду — дурість.
       Сергій СКОРОБАГАТЬКО
  • Дивіться щоб при підрахунку голосів вам не повилазило!
       Борис РЕВЧУН
  • Дивовижний народ українці! Найбільші його вороги сконали своєю смертю.
       Іван Драч 
Ще..
Тисяча цитат / 1005
  • Радянська система прекрасно знає, що цілком політизована людина — це вже не людина, а раб чи робот. Цього не знає, на жаль, більшість еміграції.
       
  • Бій під Полтавою Петрові виграли українські Кочубеї.
       Юрій ШЕРЕХ
    "Москва, Маросейка", 1954
  • Але одне безперечно: мине радянське панування. Російські загарбники стануть спогадом, як спогадом стали німецькі.
       Юрій ШЕРЕХ
    "Правда почуттів...", 1954
  • Звичайно, наші спільноти — це спільноти разом пережитого смутку й горя. Смуток тихіший і відлюдний, але в'яже сильніше.
       Микола ШЛЕМКЕВИЧ
    "Загублена українська людина", 1954
  • На перехресті доріг стоїть українська душа в латаній свитині, зшитій із поношених і потертих мислей.
       Микола ШЛЕМКЕВИЧ
    "Загублена українська людина", 1954
     
Ще..
Тости / 65
  • Ми тут зібралися, щоб випити.
    То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!

       
  • Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
    – То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!

       
  • Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
    Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!

       
  • Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
    – Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!

       
  • Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
        
Ще..
Стежки
Бібліотека сайту Українське життя в Севастополі "Весела Абетка" - Для дітей України
Ідея та наповнення Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ