Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли думаєш, поміркуй спершу про колишнє і приклади те до нинішнього, тож усе неявне відразу виявиться.
Сократ - Як бачення над усім єством царює, так і мудрість – над усією благодаттю.
Соломон - Мудра порада ліпше багатьох рук, і мудрий ліпше дужого.
Діодор - Ні коня без вуздечки не втримати, ні багатства без розуму.
Піфагор - Коли запитали Біонта, хто добрий дорадник, той відповів: "Час".
Піфагор
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як сорочка біла, то й жінка мила.
- Старий стару хвалить, що добрий
- борщ варить, а молодий свою гудить, що не зварить, а спаскудить.
- Того добра годинка, в кого жінка Маринка.
- За першої небоги, що день були пироги.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Я чую пісню, мов крізь сон
Далекий Черемош гуркоче;
Мені вчувається щоночі
Той шелест листя, шум сосон.
Дмитро Загул
"Я чую пісню", 1919 - Ти давню праосінь нагадуєш мені:
Берегових грабів грезет і злотоглави,
Повітря з синього і золотого скла
І благодатний дар останнього тепла...
Микола Зеров
"Праосінь", 1924 - Запахла осінь в'ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом,
І свіжі айстри над піском рум'яним
Зоріють за одчиненим вікном.
Максим Рильський
"Запахла осінь в'ялим тютюном...", 1925 - Як князь ранений - день схиливсь на захід,
Одкинув свій червоний щит.
Рубіни крові бризнули на дахи,
І червінню спокійний став блищить.
Юрій Дараган
"Вечір", 1925 - Тиша. Легіт ледве віє;
птах мовчить, діброва спить,
квітка в розкошах німіє,
навіть річка не журчить.
Уляна Кравченко
"Рrima vera", 1925
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Геть "Хай живе!". Хай живе "Геть!"
Борис Кам'янов. - Гідна людина не йде по слідах інших людей.
Конфуцій. - Гіперболи кохання — метафори літератури.
Володимир Брюґген. - Глибина — це опущена висота.
Джангулі Ґвілава. - Глибока думка не мусить бути цікавою.
Олег Келлер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Перед Словом усі рівні.
Павло МОВЧАН - Мови-переможниці платять за свої перемоги дуже дорого.
Павло МОВЧАН - Повнота слів – це повнота світу.
Павло МОВЧАН - Кордони мови ніколи не збігаються з географією.
Павло МОВЧАН - Мову створило високе поривання людини.
Павло МОВЧАН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Радосте моя синьоока,
Моя радосте мила,
Як зоря, що високо
Наді мною спинилась.
Юрій ЛИПА
"До панни...", 1938 - Пребудь в мені! Вже ближче ночі тінь
І тьма густіша. Боже, в далечінь
Відходять блага й сили помічні, —
Безпомічному поможи мені!
Юрій ЛИПА
"І прийде час", 1938 - Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий — віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить!
- Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий, як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті
Для крику і для мовчань —
Уста рішучі, як вистріл,
Тверді, як лезо меча.
- Та знай: з усіх "сьогодні" і "тепер"
лиш сила таємничої любові
тебе несе до вічних стратосфер.
Юрій Клен
"Попіл імперій", 1946
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Жінки, не любіть холостих, вони других жінок не полюбили – і вас не по люблять, не любіть розлучених, свою покинули – і вас покинуть.
Любіть одружених, свою дружину люблять – і вас будуть любити.
Так давайте за це і вип'ємо!
- Давайте вип'ємo за любов, а хто не може – той за дружбу!
- Сонце роздягає дівчину до купальника.
Так вип'ємо ж за те, щоб наші очі горіли яскравіше за сонце!
- Давайте вип'ємо за поцілунок. Бо його придумав чоловік, тому що не знайшов іншого способу закрити рот жінці.
- За нас, жінок шаленої краси!
Хто нас не бачив, хай їм повилазить!
Повиздихають ті, хто нас не захотів!
І плачуть ті, кому ми не дістались!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
