Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Красти власність – низько, привласнювати – ганебно.
Филимон - Шануй батька свого й матір свою і люби ближнього свого, як себе.
Євангеліє - Батьки посеред божественного єства і людського перебувають, торкаються обох. Людського роду, бо створені і знов зотліють, а божественного, бо народили і небуттєве до буття привели.
І як Бог до тварі, так і батьки до чада, бо мов Бог несущим існування подарував, також ці силі його - Належить синові рабом бути отцю своєму і більше, ніж справжньому рабу: бо єством син уже раб отцю, а раб – за законом.
Аристотель - Бадьорий дух, а плоть немічна.
Аристотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як начепиш торбу, забуде й рідня.
- Як не було зранку, то не буде й до останку.
- Як не вкусиш, то із місця не зрушиш.
- Як не вміє дівка танцювати, то на фартух зверне.
- Як не їв давненько, то радий поїсти й пісненько, а буває часом, що не смакує й з м’ясом.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Нализався, як бичок.
- Наловився, як вовк риби в ополонці.
- Напав, як сніг на голову.
- Напився, як теля.
- Напився, як швець.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не здавайтеся.
Уінстон Черчілль - Ніхто не може досягти якогось — або дійсного і тривалого успіху чи "розбагатіти" у бізнесі, будучи конформістом.
Поль Гетті - Нічого не доводь до крайності: людина, що бажає трапезувати занадто пізно, ризикує трапезувати на інший день.
К. Прутков - Ніщо не має таку силу, як доброта; ніщо не може бути настільки м’яким і добрим, як справжня сила.
St. Francіs De Sales - Ніщо так не зміцнює самоповаги службовців, як участь у прийнятті рішень.
Джудіт Бардуік
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Найбезправніші у нас олігархи, бо за Конституцією влада належить народові.
Віктор ІГНАТЕНКО - Нас повчають, як треба жити, а як треба пити, приїздять учитись до нас.
Віктор ІГНАТЕНКО - Наш монетний двір — це фабрика дерев’яних дрібничок.
Флоріан БОДНАР - Наші малевичі малюють не квадрати, а піраміди.
Флоріан БОДНАР - Нащо чиновникові подушка, коли у нього все рильце в пушку?
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Нехай обдурений я сном,
Нехай осміяний без жалю,
Нехай замість весни і раю
Осінній місяць за вікном,
Нехай! Але в душі моїй
Яка цвіла весна рожева!
Пахтіли, дихали дерева!
Олександр ОЛЕСЬ
"Нехай обдурений я сном...", 1906 - Я знаю, дні мої пролинуть надо мною,
Пролинуть окликом вечірньої луни,
А я все буду ждать і сумною порою
Минулий кликать час колишньої весни.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"І знов весна...",1906 - Пеститься місячний промінь,
Лиже холодний сніг;
Чорною плямою комин
На білий килим ліг.
Микола ВОРОНИЙ
"Зоряне небо", 1907 - А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ
"А вже красне сонечко...", 1910 - Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Павло ТИЧИНА
"Арфами,, арфами...", 1914
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
