Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Шляхетна людина живе у згоді з усіма, а низька людина шукає собі подібних.
КОНФУЦІЙ - Щасливий випадок недовго чекає.
Піндар - Щира слава полягає в тому, щоб робити те, що гідне бути описаним, і писати те, що гідне бути прочитаним.
Пліній Старший - Щирі слова не бувають приємні, приємні слова не бувають щирі.
Лао-ЦЗИ - Щоб вести людей за собою, йди за ними.
Лао-ЦЗИ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Байдуже ракові, в якім горшку його варять.
- Байдуже ракові,в якому його горщику зварять.
- Балаканням роботи не почнеш і не закінчиш.
- Балачок до рахунку не беруть.
- Баране, не мути воду волкові.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Вчепився, як злидні бондаря.
- Вчепився, як рак за берег.
- Вчепився, як рак за штани.
- Вчепився, як реп'ях до кожуха.
- Вчепився, як смола до сосни.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Телебачення — це пристрій, що дає вам можливість нічого не робити, коли вам нічого робити.
NN - Телебачення є доказом того, що люди готові дивитися все що завгодно, аби не дивитися один на одного.
Енн Ландерс - Темперамент — це вміння себе стримувати.
Галина Вишневська - Тепер стільки пишуть про шкоду паління, що я твердо вирішив кинути читати.
Джозеф Каттен - Тепер я зрозумів, чому блондинки мають великий успіх. Їх легше розглянути в темряві.
Роберт Орбен
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Рівень нашої культури видно по узбіччях доріг, а економічний розвиток — безпосередньо на дорогах.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Робота — це те місце, де зранку хочеться їсти, після обіду — спати, і весь час таке відчуття, що давно час додому.
Наталія ІВАНКІВ - Розумними найчастіше називаємо тих людей, котрі з нами погоджуються.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Розумні думки завжди приходять пізно, дурні — завжди вчасно.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Розумного навчити і дурень може, а от дурня — лише розумний. Та й то не кожний.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Від свого відстали і до чужого не пристали, ні ґави, ні ворони, раз вони зневажили своє, то як вони можуть поважати чуже?
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмокчу є і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Первісний ключ — в людині. А людину сковують умови. Але умови для себе, зрештою, витворює вона сама — на свій зріст. Мусимо рости і духовним зростанням, моральним авторитетом здобувати престиж і відстоювати своє місце під сонцем.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Визволь, Боже, бідного невольника
На свято-руський берег, На край веселий, Між народ хрещений!.. "Плач невольника" (дума) Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. - Нехай мовлять живе слово
На всю Україну — І ззовуть усю родину У сем'ю єдину. Пантелеймон КУЛІШ "Настуся", 1861
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|