Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Світлонародженний той, що буде світлом світу.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Святі Батьківщини своєї після смерті не покидають.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Святого кореня є і гілки святі.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Хто гудить Бога, хай хвали не жадає.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Хто йде до Горнього дому, не дбає про дім долішній.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть.
- Що з горшка вибіжить, того не позбираєш.
- Тільки перекотиполе свій корінь покидає.
- Шило з мішка вилазить, а правда — звідусіль.
- Цвіркун одинокій бабці — то вже компанія.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Життя біжить, як музика дзвенить.
- Життя вільне, як собаці за пазухою.
- Життя наше, як павутина.
- Життя, як колюча нива: не пройдеш, ніг не вколовши.
- Жінка, що торба — що покладеш, те й несе.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Критикувати може будь-який дурень, і багато хто з них саме це й робить.
Сиріл Гарбетт. - Круглі числа завжди брешуть.
Семюель Джонсон. - Куди не кинь — всюди клан.
Олександр Іванов. - Куди не плюнь — все вже обпльоване.
Борис Крутієр. - Куди скажуть іти на поклик серця, туди й підемо!
Олександр Перлюк.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Що наше життя — гра у демократію...
Олександр ПЕРЛЮК - Що пожнеш, те за відро солярки й віддаси.
Олександр ПЕРЛЮК - Що радникам кажуть, те вони й радять.
Олександр ПЕРЛЮК - Що рухає чоловіком, як не жіночі ноги?
Олександр ПЕРЛЮК - Що треба жінці, щоб вона у чоловіка була?
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Жінка призначена чоловікові, як смерть від Бога.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902 - Най собі люди кажуть, що хотять, а жид може все. Він усюди піде, він з кожним поговорить, він уміє з панами говорити, розуміє право, а ми?
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902 - Івоніка любив її (землю). Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902 - А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902 - Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|