Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА - Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА - Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, – це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Зрозумiй одне тiлъки яблучне зерно, i досить тобi. Коли в нiм сховалося дерево з коренем, гiлками, листям та плодами, то можна в ньому вiднайти незчисленнi мiльйони садiв, осмiлюся сказати, i незчисленнi світи.
Григорій СКОВОРОДА - Лiлея не знає фабрик – вона i без них красна.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- У пеклі все тепло, а піди в рай то за дровами дбай.
- До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький.
- Чернеча злоба, до гроба.
- Чорна риза не спасе, а біла в гріх не введе.
- Як рибі без води, так чернцю без монастиря.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Білий, як крейда.
- Білий, як папір.
- Білий, як петльований.
- Білий, як смерть.
- Білий, як сметана.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Діти бавляться в "класи", дорослі — в класики.
Еміль Кроткий. - Діти вічно зазирають у телевізор не так тому, що ледачі батьки їм не перешкоджають, як тому, що
- більшість програм розрахована якраз на їхній рівень.
Річард Інґрамс. - "Діти й дурні завжди говорять правду", зауважує старовинна мудрість. Висновок ясний: дорослі й мудрі люди ніколи не говорять правди.
Марк Твен. - Діти, які тепер не читають книг, сваритимуть своїх дітей, які не захочуть дивитися телевізор.
Амір Даутов.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Куди приходить мода, там умирає муза.
Максим РИЛЬСЬКИЙ - Культура — це грядуще нації.
Борис ОЛІЙНИК - Легше втратити знайдене, ніж знайти втрачене.
Василь КУРОВСЬКИЙ - Лиш народи, явлені у Слові, достойно можуть жити на землі.
Ліна КОСТЕНКО - Лупайте сю скалу!
Іван ФРАНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Той наймит — наш народ, що поту ллє потоки.
Над нивою чужою.
Іван ФРАНКО
"Наймит", 1876 - Як я люблю безрадісно тебе,
Народе мій, убожеством прибитий,
Знеможений і темністю сповитий,
Що вже забув і поважать себе,
Потративши свої колишні сили...
Як я люблю твої сумні могили,
Україно! Як я люблю тебе!
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"До України", 1878 - Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків диких,
Ти, що постав з безумної одваги
Гірких п'яниць та розбишак великих!
Пантелеймон КУЛІШ
"До рідного народу", 1882 - Шекспіре, батьку наш, усім народам рідний!
Чи чуєш, як зове тебе народ незгідний,
Приблуда степовий, наслідник розбишацький,
Що й досі чествує свій путь і дух козацький?
Пантелеймон КУЛІШ
"До Шекспіра". 1882 - Знай же, пане, біль мій тайний!
Я не єсть Баран звичайний,
Я — овечий патріот!
Думка в мене — розбудити
І з неволі слобонити
Весь овечий наш народ.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Знаєте, чим казка вiдрiзняється вiд життя?
Казка – це коли женився на жабі, а вона виявилася царiвною.
А життя – це коли навпаки.
Так давайте вип’ємо за те, щоб наше життя було схоже на казку!
- Була нiч. Тиша. Ясний мiсяць. Вiн і вона.
Він сказав: «Так». Вона сказала: «Нi».
Минули роки. Була нiч. Тиша. Повний місяць.
Вона сказала: “Так». Він сказав:«Так».
Та роки були вже не тi.
Так вип’ємо ж за те, щоб все в життi робилось своєчасно!
- За нашу красу і за мужність наших жінок, що нас, таких красивих, терплять!
- Милi дами!
Менi хочеться побажати вам чотирьох звірів: норку на плечах, «ягуара» в гаражi, лева в ліжку і барана, який би за все це платив!
- Коли француз обнiмає жiнку, його пальці сходяться на її талії, але це не значить, що у французiв такi довгі пальцi – це значить, що у французьких жiнок тонка талія.
Коли англiйка сiдає на коня i виїжджає на прогулянку, її ноги дiстають до землi.
Але це не значить, що у неї такий маленький кiнь – це значить, що у англiйок такі довгі ноги.
Коли єврей, ідучи на роботу, плескає свою жiнку по сiдницi, сідниці гойдається до повернення чоловiка з роботи.
Але це не значить, що жидiвськi жінки такі товсті.
Це значить, що у жидівських чоловіків такий короткий робочий день.
То ж вип’ємо за найкращу у свiті конституцію!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
