Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Шукайте царство Боже і славу Його, і те все докладеться вам.
Євангеліє - За славою мудрі прямують.
Соломон - Не тут мука жахлива, а вічна мука страхітлива.
Діонісій - Безчестя стерпіти – велично й могутньо, а як слави набути прагнеш, то теє величної душі потребує і значного розуму, щоби, отримавши її, не втратити. То як хочеш слави зазнати – оджени славу, а як її вишукуєш – втратиш, бо така слава – подоба слави.
Діонісій - Говори, що гідно, і коли гідно, і про тих, хто гідний. І не почуєш того, що негідно.
Євгарій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Кожний Циган свої діти хвалить.
– Хвалиться своїми дітьми, як Циган.
- Кожний Циган свою кобилу хвалить.
- Циган своє за пліт викидає, та ще хвалить, що добре було.
- Кожний кулик своє болото хвалить.
- Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині, (або: каже що найкращі, а вони найпоганіші).
-І сова хвалить свої діти.
– І сова каже: мої діти найкращі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гладь коня мішком - не ходитимеш пішки.
- Глибше орати - більше хліба жувати.
- Гни деревину, поки молода, бо потім не зігнеш.
- Вовка боятися - в ліс не ходити.
- Волом зайця не здоженеш.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Хто вже встиг звикнути до великої несправедливості, сприймає меншу несправедливість як привілей.
Джейн Карлайл (1801 — 1866), шотландська письменниця - Хто не дбає про коней, повинен подбати про хороший батіг.
Владислав Гжещік - Хто хоче бути вільним, той справді вільний.
Жан Жак Руссо (1712-1778), французький філософ - Хто шукає у свободі що-небудь, крім самої свободи, створений для рабства.
Алексіс де Токвіль - Цей наліво йде, той направо, але тільки блукають обидва вони однаково, хоч в напрямках різних.
Горацій, римський поет
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Коли народжені повзати зриваються літати, не минути катастрофи.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Коли наша гривня почне набивати собі ціну?
Микола ПАСЬКО - Коли недостатньо розуму, проблему розв’язують кулаками.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Коли обіцяють побудувати пристойне життя, не завадило б поцікавитись, кому саме.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Коли поряд жінка — не болить печінка.
Леонід БАННІК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Б. К. А що таке паляниця?
М. Український білий хліб.
Б. К. А я й досі на знала.
М. Отож і горе, що їсте, а не знаєте.
Микола КУЛІШ
"Мина Мазайло", 1929 - Дивлюсь — не Харковъ, а Харків! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?
Микола КУЛІШ
"Мина Мазайло", 1929 - ...О жовті черепи — прикмети межові
На скорбних перехрестях війн...
Прикмети вірного маршруту —
Ці жовті черепи зіницями на схід.
Микола БАЖАН
"Слово о полку", 1929 - Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
