Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Живуть на землі й тi, хто ні про що не думає, як лиш розбагатіти, нажертися, напитися, нарядитися. Тікайте від розмов з цими пожадливими до наживи. В серці їх погане сім’я виплоджує жовч і зміну отруту, що вбиває душу.
Григорій СКОВОРОДА - Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватися ним.
Григорій СКОВОРОДА - ...розумним і добрим серцям набагато миліший і поважнiший природжений чесний швець, ніж неприроджений статський радник.
Григорій СКОВОРОДА - Найбільша справа, коли вона без природженостi робиться, втрачає свою честь і вартiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Правда, що наука робить довершеною природженiсть. Та коли немає природженостi, що тодi наука може зробити? Наука є практика і звичка і є дочка природи. Птах може навчитися літати – не черепаха.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Брехливого собаку далеко чути.
- Брехливу собаку далеко чути.
- Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.
- Брехні слухають, а брехунів б’ють.
- Брехун бреше, а дурень віри йме.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Так сказав, що й глухий почув.
- Так співають, як свині в горосі.
- Так ти не хочеш, як Дід сороківки.
- Так, як та свиня, що зненацька мішки рве.
- Така в неї душа чиста, як теє сонечко навесні: не пече, а гріє.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Все вже описане. На щастя, не про все ще подумано.
Станіслав Єжи Лец. - Все витримає папір, але не читач.
Жозеф Жубер. - "Все геніальне — просте", — говорила амеба.
Михайло Генін. - Все давно вже сказано, але оскільки ніхто не слухає, доводиться постійно повертатися назад і повторювати все спочатку.
Андре Жид. - Все життя він писав критичні підвали. Жодного критичного хмарочоса на його сумлінні не було.
Еміль Кроткий.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Найлегше домовитись тоді, коли тримаєш язик за зубами.
Леонід СУХОРУКОВ - Далеко піде той, хто далеко не заходить.
Леонід СУХОРУКОВ - Поки одне зло бореться з другим, третє вважає себе за добро.
Леонід СУХОРУКОВ - Любити правду легше, ніж висловлювати.
Леонід СУХОРУКОВ - У собаки цінують не тільки здатність гавкати, а й уміння не робити цього.
Леонід СУХОРУКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить, Болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина. Тарас ШЕВЧЕНКО "Я не нездужаю, нівроку...", 1858 - Ходжу-блуджу по городу
Великому, великому. Одкрив би я своє серце, Та нікому, та нікому. Пантелеймон КУЛІШ "Люлі-люлі", 1861 - Бистра річка — життя моє,
Широка-глибока... Плавле-тоне на тій річці Душа одинока. Пантелеймон КУЛІШ "Родина єдина", 1862 - За що, Боже, на сім світі
Я так погибаю? Ані живу, сиротина, Ані умираю. Сидір ВОРОБКЕВИЧ "Марно вік мій...", 1865 - Мряка на землю упала,
Місяця ж більш не діждати! Темно й на серденьку стало... Час мені, мабуть, до хати! Василь МОВА "На прогулянках", 1887
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|