Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Немає іншого і бiльшого нещастя, як коли душа болить. Вона болить тоді, коли болять думки.
Григорій СКОВОРОДА - Живуть на землі й тi, хто ні про що не думає, як лиш розбагатіти, нажертися, напитися, нарядитися. Тікайте від розмов з цими пожадливими до наживи. В серці їх погане сім’я виплоджує жовч і зміну отруту, що вбиває душу.
Григорій СКОВОРОДА - Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватися ним.
Григорій СКОВОРОДА - ...розумним і добрим серцям набагато миліший і поважнiший природжений чесний швець, ніж неприроджений статський радник.
Григорій СКОВОРОДА - Найбільша справа, коли вона без природженостi робиться, втрачає свою честь і вартiсть.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- За наше жито та ще нас і бито.
- За наше жито, та ще нас і бито.
- За невміння деруть реміння.
- За нього такі гроші можна і в середу взять.
- За одним присідом вечеря з обідом.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Бігає, як собака по хаті.
- Бігає, як солоний заєць.
- Бігає, як старша дружка.
- Бігає, як теля.
- Бігає, як хвостик.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Не вартий щастя той, хто його боїться.
Бокаччо - Не варто марнувати життя на нездійсненні мрії. Краще менше планувати і більше робити – Уільям Ченнінг
- Не варто розраховувати на нащадків — предки теж на нас розраховували.
X. Ягодзинський - Не верещи поперед плюралізму!
Віктор КОНЯХІН - Не виправдовуватись, поки не вимагають. А хоч би й вимагали, надмірні виправдовування — зізнання у злочині.
Бальтасар ҐРАСІАН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чому на погашення боргів не телефонують на «102» ?
Василь МОМОТЮК - Чому одним банкам кришка, а іншим — дах?
Флоріан БОДНАР - Чому птицю високого польоту у нас називають стріляним горобцем?
Флоріан БОДНАР - Чомусь хороше треба пригадувати, а погане саме про себе нагадує.
Віктор ІГНАТЕНКО - Шляхом брехні став на дорогу правди.
Василь ТИТЕЧКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Хто кохає край свій рідний
Для високої ідеї;
Я ж кохаю не для неї,
А для того, що він бідний.
Микола ВОРОНИЙ
"Паралелі", 1896 - Гей, розіллялось ти, руськеє горе,
Геть по Європі і геть поза море!
Іван ФРАНКО
"Гей, розіллялось ти, руськеє горе...", 1898 - Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
Іван ФРАНКО
"Сідоглавому", 1898 - А в серці тільки ти,
Єдиний мій, коханий рідний краю!
Леся УКРАЇНКА
"Іфігенія в Тавриді", 1898 - Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерти!
Борис ГРІНЧЕНКО
"Землякам", 1898
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
