Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Мудрець мусить i з гною вибирати золото.
Григорій СКОВОРОДА - Коли велика справа – нувати над тiлами, то ще бiльша – керувати душами.
Григорій СКОВОРОДА - Збери всерединi себе свої думки i в собi самому шукай справжнiх благ. Копай всерединi себе криницю для тiєї води, яка зросить твою оселю, i сусiдську.
Григорій СКОВОРОДА - Для шляхетної людини нiщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли першi мiсця на ньому займають пустомудрi.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба не любов усе єднає, будує, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Чи є людина, яку б не спалювала жага кохання?
Тамільськe - Чи ж та курка винна, в пробі, що всім півням до вподоби.
Серболужицьке - Чи за старого вийти, чи за бідняка — однакова біда.
Тамільськe - Чи його жінка гладила, чи його кішка дряпала.
Болг. - Чи посватаєш дочку за того, хто з торбою біля воріт стоїть?
Тамільськe
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Накрився, мов лисиця хвостом.
- Нализався, як бичок.
- Наловився, як вовк риби в ополонці.
- Напав, як сніг на голову.
- Напився, як теля.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Найбільше героїв там, де найменше людських свобод.
Герберт СПЕНСЕР - Найбільше ми незадоволені іншими тоді, коли незадоволені собою.
Амьєль - Найбільше рабство — не володіючи волею, вважати себе вільним.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Найбільшу з усіх помилок робить той, хто нічого не робить із-за того, що може зробити небагато. Едмунд Берк
- Найважче в боксі – збирати свої зуби з полу рукою у боксерській рукавичці.
Френк Хаббард
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Як позичав — то соловей, а як віддавати — то жаба задавила.
Юрій БЕРЕЗА - Як себе подаси, так тебе і з’їдять.
Віктор ІГНАТЕНКО - Як тільки зметикували на трьох, метушня припиняється.
Флоріан БОДНАР - Як тільки приставляють до скроні дуло пістолета, починає дратувати, що воно таке холодне.
Флоріан БОДНАР - Яка багата наша мова: письменник пише, дописувач дописує, учень списує, директор підписує, бюрократ відписує, лікар прописує, писар переписує, слідчий записує, інспектор виписує, судовий виконавець описує...
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, —
досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
Леся УКРАЇНКА
"Досвітні огні", 1892 - Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Іван ФРАНКО
"Декадент", 1896 - О, не один нащадок Прометея
Блискучу іскру з неба здобував,
І безліч рук до неї простягалось,
Мов до зорі, що вказує дорогу.
Леся УКРАЇНКА
"Fiat nox!", 1896 - Щастя хочеш ти зазнати?
Щастя дурно не дається:
Тільки той його придбає,
Хто за його в бої б'ється.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Зернятка", 1898 - Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
