Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Призначення людини – в розумній діяльності.
Аристотель - Прихованих небезпек треба остерігатися найбільше.
Публілій Сір - П'яний робить багато такого, від чого, протверезівши, червоніє.
Сенека - Раб той, хто не вміє володіти собою.
Епіктет - Рабів менше ніж тих, хто робить себе рабами.
Сенека.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Глянь на вид, та й кажи, що Свирид.
- Видно ззаду, що Мартин.
- В очах мигтить, а в головi свистить.
- Глузду нема. Збився з пантелику.
- Дивуєцця, як теля на новi дверi.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.
Іван Франко - "Безмежнеє поле в сніжному завою..."
Блакитне небо, мов дугасте море,
Безоднею самітною стоїть.
Під сонцем степ, козацьке Дике Поле,
Огнем переливається-жахтить.
Пантелеймон Куліш
"Степ опівдні", 1893 - Сипле, сипле, сипле сніг,
Килим важче налягає...
Молодий огонь в душі
Меркне, слабне, погасає.
Іван Франко
"Сипле, сипле, сипле сніг", 1896 - Тихий сон по горах ходить,
за рученьку щастя водить.
Осип Маковей
"Сон", 1899 - Природо люта, мачухо лукава,
Убійнице ненаситна, кровава,
За що тобі пісні від нас і слава?
Осип Маковей
"Природа", 1899
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Не істина у вині, вина в істині.
Борис Зам'ятій. - Не катуй телеглядача нудьгою більше, ніж це вкрай необхідно.
Девід Бринклі. - Не кожна інформація — для роздумів.
Данило Рудий. - Не кожне слово, що злітає з язика, крилате.
Віктор Власов. - Не кожний талант проб'ється крізь натовп шанувальників.
Віктор Сумбатов.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Кожна філософія завершується хімією.
Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ - В усьому світі патріотизм – це претензії, і лише в нас – це скромність. Скромність здібностей.
Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ - У війні перемагають хоробріші, під час миру – підліші.
Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ - Ідея живе у своїх крайніх виявах. Вона вмирає, коли її приймає більшість.
Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ - Ідея живе, допоки лякає.
Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
чи пісня й думка кволі?
Леся УКРАЇНКА
"Хто вам сказав, що я слабка...", 1911 - Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги.
Гей, життя, виходь на бій, —
Пожартуєм для розваги!
Павло ТИЧИНА
"Молодий я, молодий...", 1911 - Треба негайно "одшити" — або принаймні поставити на своє місце різних писак, що, вміючи сяк-так зробити репортерську замітку, тикають свого носа в мистецтво й — більше того — намагаються керувати ним.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
- Українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Україна чи Малоросія", 1926 - Оживе і встане все, що спало досі,
бо вода зцілюща сохлий корінь зросить.
Михайло ДРАЙ-ХМАРА
"Поворот", 1927
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
