Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ліпше самохіть у печалі бути, ніж підневільне радіти.
Агатон - Невільне – не без печалі і страху, як і вільне – не без веселощів і благочестя.
Теагон - Якщо хочеш спокійно жити, намагайся з тими, що з тобою живуть, мирно жити. Чини так, як їм вільно, а не насильно.
Епастет - Чого ти дивишся на скалку в оці брата свого, а у своїм колоди не добачаєш.
Євангеліє - Хто думає зрозуміти щось, той ще не розуміє, що саме слід розуміти. Хто розуміє, що не відає нічого, той воістину мудрим є. А як відає, що образив когось, той правду возлюбив.
Дидім
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як дають — бери, як б'ють — тікай!
- Як корова язиком злизала!
- Якби знав де впаду, то й соломки б підстелив.
- Якби кури не заклювали, то ще живий би був.
- Баба сім літ похмелялась та з похмілля і вмерла.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Чепурненька, як мазничка.
- Червона, як буряк.
- Червона, як калина.
- Червона, як кров.
- Червона, як півонія.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Освіта поширилася настільки, що нині можна читати, писати й друкувати, залишаючись неписьменним.
Гуґо Штейнгаус. - Освічена людина ніколи не читає — вона перечитує.
Жорж Елгозі. - Осел залишиться ослом,
Хоча осип його зірками;
Де треба діяти умом,
Він тільки ляскає вухами.
Гаврило Державін. - Оскільки писати вміли переважно чоловіки, то всі лиха на світі приписані жінкам.
Семюель Джонсон. - Оскільки я не збираюся долати перешкоди, заберіть їх з мого шляху.
Михайло Генін.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Людина, в якої розум загриз серце, – шкаралупа без ядра.
Валентин МОРОЗ - Апостол не навертає в свою віру аргументами.
Валентин МОРОЗ - Що дужче людина боїться, то більше вважає себе великомучеником.
Валентин МОРОЗ - Найтяжче мучиться той, хто найдужче боїться.
Валентин МОРОЗ - Напівосвіта – це коли у людини спочатку вкрали традиції, а потім дали освіту.
Валентин МОРОЗ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ще хлюпочуть шептаннями — вина.
Виноградними плямами — ночі,
і круглявіють бедра в невинності
спрагою видив дівочих.
Вадим ЛЕСИЧ
"Кінець літа", 1965 - Ми вдвох, колись,
гасили сонце
і поцілунками
в далеку праніч
засвічували зорі.
Юрій КОЛОМИЄЦЬ
"Лесі", 1968 - Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю:
в краєвиді його таємничім
себе шукаю.
Богдан РУБЧАК
"Пісня для Мар'яни", 1967 - Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло,
коли до заходу топився смолоскип; —
незнаним гостем до твойого тіла.
Богдан БОЙЧУК
"Мандрівка тіл", 1967 - Пахуче й густо поростають ночі,
Горять вогнем незайманим уста,
Душа, недавно дика і пуста,
Знов жити і любити хоче.
Марина ПРИХОДЬКО
"Пахуче й густо поростають ночі...", 1967
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
