Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Пізнання починається з подиву.
Арістотель - Після того, як я вмру, я зволів би, щоб люди запитували, чому мені немає пам’ятника, ніж чому він є.
Катон Старший - Піфагорійці радили вранці кидати погляд на небо, щоб згадати про те, що завжди йде до мети, залишаючись вірним своєму шляхові й засобу дій, і про порядок, чистоту і відображення. Бо світила не знають покровів.
Марк АВРЕЛІЙ - Платити добром за зло — безглуздість. Чим же тоді платити за добро? КОНФУЦІЙ
- Платон мій друг, та істина дорожча.
Арістотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не запріг, що нукаєш.
- Служба вільности не тратить.
- Сій і ори, а на свободу ся бери.
- Один хліб приїдається, (кажуть про того, що часто службу міняє).
- І псові в одну діру навкучить лазити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Свіжа, хороша, як сироїжка.
- Свіжа, як квітка вранці.
- Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.
- Світить, ніби сліпе дивиться.
- Світить, ніби сонце.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Я фонтан крові. У формі дівчинки.
Бьорк Гвюдмюндсдоуттір - Я хотів би молитися, але я вмію тільки думати.
Роберт Брессон - Я хочу зробити з тобою те, що весна робить з черешнею.
Пабло Неруда - Я цілком відповідаю за те, що я говорю, але не за те, що ви чуєте.
Умберто Матурана - Я читав словник. Я думав, що це вірш про все.
Стівен Райт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Що в тому святого,
Коли ти в церквах лиш топчеш дороги.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - Блажен, хто пам’ять смерті у серцеві мав.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - Неоднакові на смак пливуть різні ріки... Смак однакий у річках, що впали у море.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - Смерть, суд, пекло і небо – чотири квадри тії –
Завше май ти при серці, як компас на шиї.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701) - З тобою жить не можу, важко і без тебе.
Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Несказане, невимовне
Кобза промовляє
І святими почуттями
Серце надихає.
Пантелеймон КУЛІШ
"Маруся Богуславка", 1899 - Ні! я суб'єктивний,
Я — з егоїстичних:
Все чуттів шукаю
Тонко естетичних.
Агатангел Кримський
"Світові скорботи", 1901 - До мене, як горожанина,
Ставляй вимоги — я людина.
А як поет — без перепони
Я стежу творчості закони.
Микола ВОРОНИЙ
"Іванові Франкові", 1902 - Мрії розвіяні і недомріяні,
Радості бачені в сні,
Квіти столочені, сльози розкочені
Я переллю у пісні.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Мій спів", 1902 - Поете, тям, на шляху життьовому
Тобі перлини-щастя не знайти,
Ні захисту від бурі, злив і грому.
Іван ФРАНКО
"Поете, тям, на шляху життьовому...", 1904
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
