Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Він же казав, що слово – образ є справи.
Солон - Коли його спитали, як же може людина сама себе навчати, відповідав: "Що забороняє іншим, те хай і собі заборонить".
Демосфен - Цей каже: "Кожен з нас два міхи носить: один перед собою, а інший ззаду. У передній кладе чужі гріхи, а в задній – свої".
Езоп - Як кому з вас здається, що він мудрий у цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути мудрим. Бо мудрість цього світу – глупота є перед Богом.
Апостол (І Кор. З, 18 – 19) - Всі ми майстри навчати, а самі не відаєм, що творим.
Еврипід
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Залізо їсть сирість, людину — сірість. (азерб.)
- Збитися з дороги не соромно, соромно не знайти її знову. (азерб.)
- Збудили ледаря: «Сонце встало», а він: «Сніг іде». (азерб.)
- Здорова голова до подушки не хилиться. (азерб.)
- Змії та баєві — не довіряй. (азерб.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Хитруєш, як собака за вечерею.
- Хлопець молодий, як барвінок.
- Хлопець слабкий, як дубок.
- Хлопець червоний, як кров.
- Хлопець, наче куль.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Сучасний живопис — це коли купуєш картину, щоб закрити діру в стіні, й діходиш висновку, що діра виглядала краще.
Роберт Орбен - Сучасний СОКРАТ: я знаю, що інші нічого не знають.
Пекуче Петан - Сюжети своїх детективних романів я знаходжу за миттям посуду. Це таке дурне заняття, що мимоволі приходить думка про вбивство.
Агата Крісті - Сьогодні — перший день твого життя, що залишилося.
NN - Сьогодні у кожної великої людини є учні, а її біографію звичайно пише Іуда.
Оскар УАЙЛЬД
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Скільки брудних справ починаються з чистого аркуша!
Володимир ШАМША - Скільки однодумців, а в розвідку піти нема з ким!
Володимир ШАМША - Скільки потрібно коштів, щоб зробити права людини своїми?
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Сміх часом робить зуби беззахисними.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Совісті не можна купити через те, що сьогодні вона нікому не потрібна.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я знаю, дні мої пролинуть надо мною,
Пролинуть окликом вечірньої луни,
А я все буду ждать і сумною порою
Минулий кликать час колишньої весни.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"І знов весна...",1906 - Пеститься місячний промінь,
Лиже холодний сніг;
Чорною плямою комин
На білий килим ліг.
Микола ВОРОНИЙ
"Зоряне небо", 1907 - А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ
"А вже красне сонечко...", 1910 - Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Павло ТИЧИНА
"Арфами,, арфами...", 1914 - Квітчастий луг і дощик золотий.
А вдалині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле поцілунок
Такий чудовий та сумний.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
