Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Я знаю лише те, що я нічого не знаю.
Сократ. - Як в людині, так і в державі найтяжча хвороба та, що починається з голови.
Пліній Молодший. - Який правитель народу, такі й службовці при ньому.
Біблія. - Якщо б хтось в битві тисячоразове переміг тисячу людей, а інший переміг би себе одного, то саме цей другий — найбільший переможець в бою.
Дхаммапада - Якщо в тебе не буде злих думок, не буде й злих учинків.
Конфуцій.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Довір таємницю п’яниці-знатимуть і далекі, і близькі.
- Доки не комірник, доти й не п’яниця.
- Допавсь, як віл до браги.
- Допавсь, як ужака до молока.
- Допився до того, що в хаті вітер віє.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Кива головою, мов сухий опеньок.
- Кива головою, наче кобила в спасівку.
- Кива головою, як кобила гривою.
- Кидав, як у бездонний колодязь.
- Кидає словами, як теля хвостом.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Дівчино-серденько! Ти, мов рожевий цвіт
Напрочуд кожному пишаєшся красою.
Хто раз тебе уздрить, забуде цілий світ
І мимохіть услід полине за тобою.
Та знай: краса твоя непевна, як туман
Минуть літа – і що ж? Погаснуть очі-зор:
Змарніє личенько, зігнеться пишний стан
І зникне навіть тінь краси…
Memento mori!
Микола Вороний
"Memento mori", 1899 - Ти криниця туги,
Що в безмежний простір
До добра і краси
Підіймає мій зір.
Богдан Лепкий
"Атогого", 1902 - Співають, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її –
Знов молодість не буде!
Олександр Олесь
"Чари ночі", 1904 - І вся краса життя й землі.
Олександр Олесь
"Вона ішла… але здавалося мені…", 1905 - Про душу не мов мені, мила,
Подай коралеві уста,
Рам'ям обвинись щосила,
Красуне, сміхуне пуста.
Я в душу красуні не вірю,
Я вірю в красуні уста!
Василь Щурат
"Про душу не мов мені, мила.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Багато подружжів були б значно щасливіші, якби залишилися просто коханцями.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Барани не знають вовчих законів, тому і страждають від них.
Григорій КОРЧАК - Без «продажності» торгівлі не буває.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Бездарність центру компенсується злодійським талантом регіонів.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Безсловесних можна вести без компасу — ніхто не спитає: «Куди?»
Володимир ШАМША
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Висне небо синє,
Синє, та не те!
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
Яків ЩОГОЛІВ
"Осінь",1883 - Я нам'ятую вечір темний
Тепер далекої весни,
Зелений берег, ліс таємний,
Смоляні пахощі сосни.
Яків ЩОГОЛІВ
"Пляц", 1883 - Вечоріє і темніє,
По землі лягає мла,
І не зійде срібний місяць:
Хмара небо затягла.
Яків ЩОГОЛІВ
"Вечір", 1887 - Гей, ти, степ широколаний,
Мій килиме сріблотканий!
Розпростерся ти широко,
Що не скине й орле око
Твоє займище безкрає!
Іван МАНЖУРА
"Степ", 1890 - Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Леся УКРАЇНКА
"Соntrа sреm sреrо!", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
