Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бог не забуде й не полишить дитя праведних батьків.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Говорити лихе, а промовчувати добре – однаке є зло.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Голий розбою не боїться.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Де добродійність там заздрість.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Добродійність ворогів у друзів перетворює.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Гарно наша Гапка жито жне, що і серпа в руки не бере.
- Гарно, гарно співаеш! ... а як перестанеш, то буде ще краще.
- Гарно, як свині в намисті.
- Гвіздок, яким прибивають підкову до копита.
- Генiяльнiсть має межi, – глупота безмежна...
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Багато диму, та мало тепла.
- Багатообіцяюча весна, та вирішує не одна вона.
- Багато снігу - багато хліба.
- Багато хліба в році - багато хліба на тоці.
- Батько гір - пісок, мати річок - джерело.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Суспільство споживання засуджує себе на смерть, коли перестає турбуватися про майбутнє.
Реймонд Арон - Сучасна цивілізація – це несформульована угода владоможців, спрямована на задоволення їхніх претензій. Проте ця угода дійсна лише доти, доки не буде укладена нова угода, щоб здерти з них шкіру.
Луї Повель і Жак Берж’є - Сьогодні (…) вважають за необхідне бути нудним, говорячи про культуру, та вульгарним, коли йдеться про розваги.
Жорж Матье, Відповідь ліричної абстракції, 1975 - Телебачення в його нинішній формі є опіум для американського народу.
Річард Діксон - тікай, якщо хочеш щоб тебе любили.
Мерлін Монро
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- В історика давався взнаки талант письменника-фантаста.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ. - В кожному чоловіковi живе бунт Адама з цiлими ребрами.
Богдан ЧЕПУРКО - В кому віри нема – надії нема. Надія – бог, а віра – світло.
- В лiтературi, як i в коханнi: треба, щоб i вона тебе вибрала.
Ростислав ДОЦЕНКО - В районі так часто влаштовували урочисті зустрічі, що виникла проблема з хлібом-сіллю.
Андрій КОЦЮБИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмокчу є і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Первісний ключ — в людині. А людину сковують умови. Але умови для себе, зрештою, витворює вона сама — на свій зріст. Мусимо рости і духовним зростанням, моральним авторитетом здобувати престиж і відстоювати своє місце під сонцем.
Євген СВЕРСТЮК "Собор у риштованні", 1970 - Визволь, Боже, бідного невольника
На свято-руський берег, На край веселий, Між народ хрещений!.. "Плач невольника" (дума) Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. - Нехай мовлять живе слово
На всю Україну — І ззовуть усю родину У сем'ю єдину. Пантелеймон КУЛІШ "Настуся", 1861 - Нема в світі кращої одежини, як наша проста свита.
Пантелеймон КУЛІШ "Листи з хутора", 1861
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|