Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Соромливість краще, ніж лють, помагає людині.
Еврипід - Карай судом, а не гнівом.
Демонакс - Мудрість прихована і скарб незримий – яка від обох користь?
Сирах - Той мудрий муж, що мовчазний, Бога шанує, відає, задля чого мовчить.
Секост - Коли мучив його цар Дмитро, силуючи виказати якусь таємницю його Батьківщини, відкусив язика свого і, розжувавши, виплюнув на того.
Зенон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- В порожній стодолі й горобці не тримаються.
- В свої чоботи хоче його взути.
- В своїй хаті й угли помагають.
- В своїй хаті своя правда, і сила і воля.
- В середу постила, а кобилу вкрала.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Свистить, мов куля.
- Свистить, як соловейко.
- Свіжа, мов квітка.
- Свіжа, хороша, як сироїжка.
- Свіжа, як квітка вранці.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Помилка — це істина в останній інстанції.
Леонід Сухоруков. - Помилка — це реалізована глупота.
Олег Келлер. - Помилки дурнів часом такі разючі, їх так складно передбачити, що вони заганяють мудреців у тупик і корисні лише тим, хто їх припускається.
Жан Лабрюйєр. - Помилки молодості минають з роками, а особливо зі смертю.
Дон-Амінадо. - Помилки, освячені генієм великих майстрів, стають згодом загальновизнаними істинами.
Дені Дідро.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Прийшли фіскали з ревізією, а пішли з провізією.
Роман КРИКУН - Про «Титаніка» Герасим і мріяти не міг.
Флоріан БОДНАР - Про гусей, які врятували Рим, здебільш писали перами із їхніх же крил.
Флоріан БОДНАР - Прокинулась совість. Егоїзм у паніці!
Роман КРИКУН - Проковтнути образу заважають слова, що застрягли у горлі.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Україна — то народ,
А народи не вмирають,
А живуть із рода в род.
Василь МОВА
"Не пустуй, моя голубко", 1876 - Той наймит — наш народ, що поту ллє потоки.
Над нивою чужою.
Іван ФРАНКО
"Наймит", 1876 - Як я люблю безрадісно тебе,
Народе мій, убожеством прибитий,
Знеможений і темністю сповитий,
Що вже забув і поважать себе,
Потративши свої колишні сили...
Як я люблю твої сумні могили,
Україно! Як я люблю тебе!
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"До України", 1878 - Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків диких,
Ти, що постав з безумної одваги
Гірких п'яниць та розбишак великих!
Пантелеймон КУЛІШ
"До рідного народу", 1882 - Шекспіре, батьку наш, усім народам рідний!
Чи чуєш, як зове тебе народ незгідний,
Приблуда степовий, наслідник розбишацький,
Що й досі чествує свій путь і дух козацький?
Пантелеймон КУЛІШ
"До Шекспіра". 1882
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
