Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто мудрий?
– Той, хто у всіх чому-небудь навчається.
Талмуд - Хто не соромиться своєї провини, той подвійно провинний.
Публій СІР,древньоримський поет - Хто приймає рішення, не вислухавши обидві сторони, чинить несправедливо, хоча рішення це і буде справедливим.
Сенека - Хто сіє неправду, посіє біду.
Соломон. - Хто смерті боїться, той вже не живе.
Зейме
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Бодай мій ворог знав, що нині за день.
- Напрасниця, обійди довкола!
- Хіба тебе возом зачепили!
- Бють і плакати не дають.
- За мою працю та ще мене бють.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ранні ластівки - щасливий рік.
- Сині хмари - на тепло.
- Сій вчасно - вродить рясно.
- Сонце гріє, сонце сяє - вся природа воскресає.
- Сухий березень, теплий квітень, мокрий май-буде
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Людська психологія така, що якщо ми не будемо висловлювати нашу радість, ми швидко перестанемо її відчувати.
Лінь Юйтан - Май мужність жити власним розумом!
Імануїл Кант - Майбутнє вже тут, просто воно поки ще не дуже рівномірно розподілено.
Вільям Гібсон - Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії.
Елеонора Рузвельт - Майбутнє турбує нас, а минуле нас тримає. Ось чому теперішнє висковзує від нас.
Гюстав Флобер
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- На життя народитися – це коли, вийшовши з утроби у цей світ і дійшовши зрілого віку, думка вже має силу відрізнити зле від доброго.
Іван ВИШЕНСЬКИЙ - Як же ти хочеш розсудити біду войовника, що б’ється і бореться, коли сидиш удома біля материної цицьки!
Іван ВИШЕНСЬКИЙ - Спершу – мати, а потім – дитина.
Іван ВИШЕНСЬКИЙ - Себе стережімо...
Іван ВИШЕНСЬКИЙ - Хворий хворого лікувати не може.
Іван ВИШЕНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане!
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Повіє вітер з Понту. Скитський степ
Обудиться, зітхне, і буйна тирса
Зеленим морем знову проросте,
І побіжать зелені хвилі.
Євген МАЛАНЮК
"Думи мої, думи", 1931 - Іде по європах мара Достоєвського
І шкрябає пальцем в двоїсті серця.
Микола БАЖАН
"Смерть Гамлета", 1932 - Не той тепер Миргород,
Хорол-річка не та.
Павло ТИЧИНА
"Пісня трактористки", 1933 - І коли я чую обвинувачення за "Україну в огні" в націоналізмі, як же гірко, як тоскно робиться на душі. Боже мій, доки ти будеш боятися мене. Адже я майже смертельно хворий, у мене поламано всі сустави, з мене давно вже витекла трохи не вся кров.
Олександр ДОВЖЕНКО
"Щоденник", 1943
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
