Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Належить усталений закон твердо зберігати і жодного з них не змінювати.
Бо ліпше давнього дотримати закону, ніж нового, навіть якщо і ліпшим здається. - Граду душа є закон, бо отак, як тіло, душу втративши, падає, так і град, коли нема в нім закону, зруйнується.
Демосфен - Благі малого закону потребують, бо не річ до закону, а закон до речі буває.
- Ті гради стоять добре, де городяни князя слухають, а князь – законів.
Соломон - Підневільному закон – примус, а вільні в законі потребу мають.
Демад
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Жінка для поради, теща для привіту, матінка рідна, лучше всього світу.
- Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
– Сорочка біленька, — є мати рідненька.
- У кого матка, у того і головка гладка.
– Поки є ненька, то і головка гладенька.
- Поти ягнята скачуть, поки матір бачуть.
- Нас родила, нам же ся і пригодила.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Бійся тихої ріки, а не шумливої річки.
- Біла зима й чорне сіно з'їсть.
- Білий сніг на чорну землю, коли вчасно, то - пасує.
- Білий сніг, та смаку - ніякого.
- Біля бурхливого потоку довго не всидиш.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ми не здатні змінити тривалість свого життя, але ми можемо зробити щось у відношенні його широти і глибини.
Shіra Tehranі - Мислити по шаблону — найвірніший спосіб завалити справу.
Д.Ф. Енрайт - Мистецтво перемоги над конкурентом полягає в тому, щоб дивувати його там, де він краще.
Альтенберг Петер - Мистецтво планувати так само цінне, як і уміння ці плани змінювати.
Борис Крігер - Молода людина, які б ні були його достоїнства, ніколи не може піднятися сам по собі: подібно плющеві йому доводиться обвиватися навколо якогось владу імущої або впливової людини.
Пилип Честерфілд
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Незнання не доказ невизнання.
Ростислав ДОЦЕНКО - Неконституційна Конституція.
Олександр ПЕРЛЮК - Некролог — нарис про позитивного героя.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Нелегко йти за тими, хто у тебе на шиї.
Флоріан БОДНАР - Нема коштів, та якби й з'явилися, то їх все одно вже не було б.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Проблема безґрунтянства — це, може, найхарактеристичніша проблема XX сторіччя... Всі історичні процеси нашого часу ніби спеціально спрямовані на те, щоб позбавити людину ґрунту.
Юрій ШЕРЕХ
Зустрічі з Заходом", 1950 - Радянська система прекрасно знає, що цілком політизована людина — це вже не людина, а раб чи робот. Цього не знає, на жаль, більшість еміграції.
- Бій під Полтавою Петрові виграли українські Кочубеї.
Юрій ШЕРЕХ
"Москва, Маросейка", 1954 - Але одне безперечно: мине радянське панування. Російські загарбники стануть спогадом, як спогадом стали німецькі.
Юрій ШЕРЕХ
"Правда почуттів...", 1954 - Звичайно, наші спільноти — це спільноти разом пережитого смутку й горя. Смуток тихіший і відлюдний, але в'яже сильніше.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ
"Загублена українська людина", 1954
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
