Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
Григорій СКОВОРОДА - Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
Григорій СКОВОРОДА - Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
- Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хто зразу дав, той два рази дав.
- Хто кислиці поїв, а кого оскома напала.
- Хто кумить і свашить, додому не пташить.
- Хто людей питає, той і розум має.
- Хто людей питає, той розум має.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Повнолиця, як місяць.
- Поглядає, як вовк на ягницю.
- Поглядає, як собака в ярмарку.
- Поглядає, як стрілець на орлицю.
- Погуляв, як собака на мотузку.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Природа завжди сильніша від принципів.
Девід Юм - Прихід до влади у політиці відбувається через прихід до влади у культурі.
Антоніо Грамші - Рабів до раю не пускають!
Іван Сірко - Розмовляйте з людьми про них самих, і вони будуть слухати Вас годинами.
Бенджамін Дізраелі - Сенс молитви — у готовності отримати відмову.
Альбер Камю
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- З ідолами краще боротися, поки вони не скам’яніли.
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - З себе виходять тільки плазуни.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - За атомною енергетикою – майбутнє. Щодо людства – важко сказати.
Віктор КОНЯХІН - За все треба платити: вони країну роздерибанили, а народ тепер за це платить.
Олександр ПЕРЛЮК - За доброї платні й про краще майбутнє добре мріється.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Пеститься місячний промінь,
Лиже холодний сніг;
Чорною плямою комин
На білий килим ліг.
Микола ВОРОНИЙ
"Зоряне небо", 1907 - А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ
"А вже красне сонечко...", 1910 - Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Павло ТИЧИНА
"Арфами,, арфами...", 1914 - Квітчастий луг і дощик золотий.
А вдалині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле поцілунок
Такий чудовий та сумний.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915 - Ой не крийся, природо, не крийся,
Що ти в тузі за літом, у тузі.
Павло ТИЧИНА
"Ой не крийся, природо..."
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
