Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватися ним.
Григорій СКОВОРОДА - ...розумним і добрим серцям набагато миліший і поважнiший природжений чесний швець, ніж неприроджений статський радник.
Григорій СКОВОРОДА - Найбільша справа, коли вона без природженостi робиться, втрачає свою честь і вартiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Правда, що наука робить довершеною природженiсть. Та коли немає природженостi, що тодi наука може зробити? Наука є практика і звичка і є дочка природи. Птах може навчитися літати – не черепаха.
Григорій СКОВОРОДА - Ніхто не пожне мiцної слави від будь–якого покликання, якщо працю за цим покликанням не вважатиме за найсолодшу, більшу вiд самої слави втiху.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Тоді вітер розсердившись каже: Мовчала б уже там, коли тебе ніхто не чіпає — тут не за тебе річ!
- Кожушана латка, за рідного татка.
—... як рідна матка. - Кожух та свита, то й душа сита.
- А як мені збиратись! встав, оперезався та й зовсім зібрався.
- Я казав "спиш", а ти обуваєшся.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Смерть, як печена редька.
- Сміється, аж заливається.
- Сміється, мов дурень.
- Сміється, як дзвіночок дзвенить.
- Сміється, як дурень до сиру.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Не всі люди походять від мавпи, і це не може не радувати.
Валерій Афонченко - Не змінюється лише найвища мудрість та найнижча дурість.
КОНФУЦІЙ - Не можна ввійти в одну ріку двічі.
Геракліт - Незамінні люди – це ті, хто не дозволяє себе замінити.Аркадій Давидович
- Немає нічого безбарвнішого, ніж характер безхарактерної людини.Жан де Лабрюйєр
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Все купується. Це вам підтвердить кожен непідкупний.
Олександр ПЕРЛЮК - Все наше чудове ТБ тримається на ідіотських мексіканських телесеріалах.
Олександр ПЕРЛЮК - Все починається з похмілля.
Олександр ПЕРЛЮК - Все стоїть, а процес іде!
Олександр ПЕРЛЮК - Все тече, а до рота не потрапляє.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ой, гірка була наука!
Лис відразу взявсь за бука. Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Іншим сіті наставляти,
Але добре пильнувати, Щоб самим не впасти в них! Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - А назустріч небезпеці
Ліпше вийти, ніж в кутку Дожидать на себе грому! Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Невже, крім пишних фраз та поривів дрібних
Нічого вже нема в найвищої істоти? Володимир САМІЙЛЕНКО "Людськість!", 1893 - Украдене щастя.
Іван ФРАНКО Назва драми, 1893
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|