Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Глечик наповнюється від падіння крапель. Дурень наповнюється злом, навіть потроху накопичуючи його.
Будда - Глибокий зміст у невисловлених словах.
Менандр - Гнітить фортуна несміливих, — хоробрий їй страшний.
Луцiй Анней СЕНЕКА - Говори з людьми відповідно до їх розуму.
М. Сааді - Горе легке — говірливе, важке – безмовне.
СЕНЕКА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Пахне пусткою в хаті.
- Макогін хазяїн у хаті.
- Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло знає, жар загрібає.
- Хрест святий, коцюба псявіра.
- Без ножа, як без рук.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Такий щасливий, як та курка, що каченят водить.
- Такий язик, що й на припоні не втримаєш.
- Такий, що і в ступі не влучиш.
- Тане сніг, як воскова свічка.
- Танцює, мов сонна.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Основна проблема світу в тім, що дурні й фанатики завжди самовпевнені, а мудреці повні сумнівів...
Bertrand Russell - Останнім сміється той, хто стріляє першим.
генерал Олександр Лебідь - Остання ілюзія — віра в те, що ти вже втратив всі ілюзії.
Моріс Шаплен - Остаточне рішення – рішення, яке ви приймаєте, перш ніж все вирішить дружина.
Леонард Луїс Левінсон - Остерігайтеся людей, які поклоняються лише одній книзі.
Хома Аквінський
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Якби вуха не заважали ослові, то він мав би посаду коня.
Юрій РИБНИКОВ - Якби ж то гілки влади ще й плодоносили, як годиться!
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Якби політики дбали про свою країну так, як вони про це розпинаються.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Який би олігархічний клан не виграв боротьбу за владу — програє народ.
Олександр ПЕРЛЮК - Який українець не мріє, щоб українська трагедія закінчилась гопаком!
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Земля, з дитинства рідна! Як її
старим покинути й піти в чужину, а потім горювати: любий сину, якби-то знов побачити її! Якби побачити в секунду смертну здаля, хоч раз один; дитячі втіхи згадати й принести життя, як жертву, й лягти в землі чужій, од горя тихій. Василь Барка "Апостоли", 1946 - Лежить земля, як книга розпростерта,
Над нею сонце, мов небес свіча... Сухим аскетом невмолимий час Глави читає приходу і смерти. Теодор Курпіта "Земля", 1947 - Можна смерть лиш смертю здолати,
Тільки в тім таємниця буття. І зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдавчому житі — Життя. Євген МАЛАНЮК "Все забудь..." 1954 - Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся І вмреш! Василь СИМОНЕНКО "Завірюха", 1964 - Ми всі погаснемо, і гомін наших кроків
Вбере пожадлива і чорна глибочінь. Душе, свій страх відкинь! Тобі бо, одинокій, Належать вічна рань і сонця височінь. Михайло Орест "Поблід...", 1965
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|