Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Добрий товар легко знаходить покупця.
Плавт. - Добрі справи здійснюються небагатьма й зрідка, проте лиходійства - і часто, і багатьма. Так що, мабуть, краще б безсмертні Боги зовсім не дали б нам ніякого розуму, ніж такий згубний розум.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН, давньоримський оратор і філософ(106-43 р. до н. е.) - Друга думка завжди розумніша за першу.
Евріпід. - Дурень пізнає тільки те, що сталося.
Гомер. - Душа, задоволена сьогоденням, не стане думати про майбутнє.
ГОРАЦІЙ, давньоримський поет (I ст. до н.е.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Пес бреше на сонце, а сонце світить.
- Пси виють, а місяць світить.
- Собака бреше, а пан іде.
— ... собака ж собакою, а пан паном. - Собачі голоса, не йдуть попід небеса.
— Собаче слово на небо не йде. - Собака злая і на владику лає.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Роботяща, як мурашка.
- Робоча, як бджола.
- Родич, як чорт козі дядько.
- Розбалакалась, як свиня з гускою (свиня з каченям).
- Розбирається, як баран в аптеці.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Міф виникає там, де фактів бракує. Легенда — там, де вони когось не влаштовують.
Олексій Симонов. - Міфи — анекдоти, що стали легендами.
Аркадій Давидович. - Мова — не донька, а мати думки.
Оскар Уайльд. - Мова — одяг думки.
Семюель Джонсон. - Мова —сама суть літератури, світ, де вона живе.
Ролан Варт.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Для кого реформи — це ще питання, за рахунок кого — це вже відповідь. Сергій КОЛОМІЄЦЬ
- Добре, коли уряд бажає народові щастя, і погано, коли це єдине, що він робить. Сергій СКОРОБАГАТЬКО
- Доведи податківцям, що ти не верблюд, якщо всього досяг власним горбом. Сергій КОЛОМІЄЦЬ
- Дорога у світле майбутнє була б легшою, якби не обтяжували пережитки минулого. Олексій КРАЧИЛО
- Дороги у нас погані, але шлагбауми хороші. Наталія ІВАНКІВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? Тарас ШЕВЧЕНКО "І день іде, і ніч іде", 1860 - Якби з ким сісти хліба з'їсти,
Промовить слово, то воно б, Хоч і як-небудь на сім світі, А все б таки якось жилось. Тарас ШЕВЧЕНКО "Якби з ким сісти хліба з'їсти...", 1860 - Змовчана правда краща од голосної брехні.
Пантелеймон КУЛІШ "Хата", 1860 - Не кидай мене,
Моя чарочко! Не жени мене Ти, шинкарочко! Степан РУДАНСЬКИЙ "Не кидай мене...", 1860 - У нас, панове, наука своя, тисячолітня: вона навчила нас більше слухати праведного Слова Божого, аніж лукавої панської мови.
Пантелеймон КУЛІШ "Листи з хутора", 1861
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|