Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
Григорій СКОВОРОДА - Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.
Григорій СКОВОРОДА - Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
Григорій СКОВОРОДА - Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
Григорій СКОВОРОДА - Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- За спання не купиш коня.
- За чужим столом — соколом, а за своїм — совою.
- За чужою щокою зуб не болить.
- Заведи суд — грошей не буде, заведи свиней — хліба не буде.
- Завжди кудись улізе — як не в тин, то у ворота.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Май хоч курячий розум, але свій.
Леонід ЗАБАРА. - Погорда передпенсійного Барбоса: і вислужився, і вигавкався.
Леонід ЗАБАРА. - - Хоч тісно, та затишно, - заспокоював Робочого Коня Хомут.
Леонід ЗАБАРА. - Звідки кротові знати, що правда очі коле.
Леонід ЗАБАРА. - Сміливо позичав у Сірка очі: знав, що повертати не доведеться.
Леонід ЗАБАРА.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Що більше ви скажете, то менше люди запам'ятають.
Франсуа Фенелон. - Що більше людина має вад, то цінніші її цноти.
Віктор Кашкін. - Що більше можливості говорити, то менше хочеться думати.
Флоріан Боднар. - Що більше пишеш, то більше можеш написати.
Вільям Гезлітт. - Що більше розжовують, то важче проковтнути.
Данило Рудий.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Скільки народ обіцянками не годуй, йому все мало.
Олександр ПЕРЛЮК - Наш народ — що хочемо, те з ним і робимо.
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки тягнеться рук допомогти, коли є що взяти.
Олександр ПЕРЛЮК - Коли жінці нема чого сказати, від неї можна почути все.
Олександр ПЕРЛЮК - Нехай ми йшли не туди, зате в якому темпі просувалися! .
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"Виклик", 1883 - Бо жіноче серце любить
Вічно того, хто нас губить,
Навіть вдячності не жде.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Дівчино-горлице! Шкода твого кохання,
Шкода ночей без сну, зітхання, сумовання,
Живу я розумом, а серце тихо спить.
Минули любощі; душа моя жадає
Кохання іншого... Глянь, крале, на орла,
Як вітром на його від півночі бурхає,
А він дзвенить пером, Зевесова стріла.
Пантелеймон КУЛІШ
"Шуканне-викликанне", 1893 - Я знав тебе маленькою, різвою
І буде вже тому з півсотні літ.
Ми бачили багацько див з тобою,
Ми бачили і взнали добре світ,
Боролись ми не раз, не два з судьбою,
І в боротьбі осипався наш цвіт.
Од світу ми прегордого відбились,
Та в старощах ще краще полюбились.
Пантелеймон КУЛІШ
"Чолом доземний моїй же таки знаній", 1893 - Нічка тиха і темна була,
Я стояла, мій друже, з тобою;
Я дивилась на тебе з журбою,
Нічка тиха і темна була...
Леся УКРАЇНКА
"Нічка тиха і темна була...", 1893
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
