Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- О коли б ми в ганебних справах були такi ж соромливi i боязкi, як це часто буваємо ми боязкi i хибно соромливi у порядних учинках!
Григорій СКОВОРОДА - Визначай смак не а шкаралупою, а за ядром.
Григорій СКОВОРОДА - Розум завжди любить до чогось братися, і коли вiн не матиме хорошого, то звертатиметься до поганого.
Григорій СКОВОРОДА - Воiстину, моя самотнiсть вiдкрила менi небо!
Григорій СКОВОРОДА - Одне менi тiльки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Одного пригода — другого пересторога.
- З чужого злого учися свого.
- Та вже ж я тебе не зїм.
- Бознає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять.
- Нехай бють, олію не вибють.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Так печеться, як лисиця вовка пекла.
- Так пішло, як поза хмару.
- Так рівно, що чорт ногу зламає.
- Так сказав, що й глухий почув.
- Так співають, як свині в горосі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Хто відчуває несвободу волі, той душевнохворий; хто заперечує її, той дурний.
Фрідріх НІЦШЕ - Хто зазнає нападків з боку свого часу, той або ще недостатньо випередив його або недостатньо відстав.
Фрідріх НІЦШЕ - Хто принижує самого себе, той хоче здійнятися.
Фрідріх НІЦШЕ - Хто хотів би здаватися натовпу глибоким, піклується про темряву. Бо натовп вважає глибоким все те, в чому не видно дна.
Фрідріх НІЦШЕ - Хто хоче виправдати існування, тому потрібно ще й вміти бути адвокатом Бога перед дияволом.
Фрідріх НІЦШЕ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Народ не їсть, народ доїдає.
Олександр ПЕРЛЮК - Народ не одуриш, він все одно зрозуміє, що його знов обвели круг пальця!
Олександр ПЕРЛЮК - Народ правителям ще й як потрібен — щоб було на кого чхати.
Олександр ПЕРЛЮК - Народ утомився від політики? Так уже навіть самих політиків цікавить не стільки політика, скільки гроші!
Олександр ПЕРЛЮК - Народе, здавайся, ти оточений купкою олігархів!
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
і правда топиться в брехні чи не щодня... Невже і я впаду в нього і зникну безболісно, безлико, навмання? Григорій ЧУБАЙ "Вертеп", 1968 - Край світу проруб. Тиша довсібіч.
Усесвіт твій німує і німіє, і сонце, в душу світячи, не гріє: в змертвілих лицях — відумерла ніч. Василь СТУС "Стань і вдивляйся...", 1977 - Я вже не можу словом. Тишина,
Мов реквієм, відлунює у скроні, І мертвим птахом падає в долоні Моє замерзле слово. Тишина. Мойсей Фішбейн "Зречення митця", 1984 - Зевес тоді кружав сивуху
І оселедцем заїдав... Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ "Енеїда". 1798 - Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога... Тарас ШЕВЧЕНКО "М. N."("Мені тринадцятий минало"), 1847
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|