Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Без бажання все важке, навiть найлегше.
Григорій СКОВОРОДА - Землеробство вдесятеро лiпше всiх кручених наук, тому що воно для всiх найпотрiбнiше.
Григорій СКОВОРОДА - Що там веселощi й солодощi, коли нема свiтла? Що там мир, коли нема життя i веселощiв!
Григорій СКОВОРОДА - Як полум'я i рiка, так думка повнiстю не вiдпочиває. Вогонь гасне, рiка спиняється, а безтiлесна і безстихiйна думка рух свiй припинити (чи в тiлi вона, чи поза тiлом) не може анi на мить і продовжує своє стрiмке лiтання через необмеженi вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум'я. Так i думки сердечнi – начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Раз та гаразд.
— ... хоч раз і т.д.!
- Увага не блага.
- Купила Олена сережки зелені, як уділа у вуха — славна була дівуха!
- Укріпив, як Бог черепаху.
- Живе, лиха перекупивши.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- На голові, як у дурного на хаті.
- на нові ворота.
- На словах, як на цимбалах, а на ділі, як на бубні.
- Наберешся, як дід за козу.
- Набрав, як убогий у торбу.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло,
коли до заходу топився смолоскип; –
незнаним гостем до твойого тіла.
Богдан Бойчук
"Мандрівка тіл", 1967 - Пахуче й густо поростають ночі,
Горять вогнем незайманим уста,
Душа, недавно дика і пуста,
Знов жити і любити хоче.
Марина Приходько
"Пахуче й густо поростають ночі…", 1967 - Озиваєшся, скрипко, тіла свого повнотонням,
у пісні пристрасті шал і чистості жаль.
Раптом ця ніч, це одкровення червоне,
коли приходить кохання великий скрипаль.
Ігор Калинець
"Музика", 1968 - У ситуації "або-або" без коливань вибирай смерть. Це неважко.
Ямамото Цунетомо
«ХАГАКУРЕ» Книга Самурая - Самурай насамперед повинний постійно пам'ятати — пам'ятати вдень і вночі, із того ранку, коли він бере в руки палички, щоб скуштувати новорічну трапезу, до останньої ночі старого року, коли він віддає свої борги — що він повинний померти. От його головна справа.
Ямамото Цунетомо
«ХАГАКУРЕ» Книга Самурая
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Після словника важко сказати нове слово в літературі.
Юрій РИБНИКОВ - Бог створив людину, мистецтво вдихнуло в нього душу.
Юрій РИБНИКОВ - Творчість закінчується там, де починається самовдо¬волення.
Юрій РИБНИКОВ - Лаври без терніїв недійсні.
Юрій РИБНИКОВ - Лазня тішить наші тіла, бібліотека — душі.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- В похмуру годину за діло ти взявся,
В злигоднії часи ти жив-працювався.
Але невсипущий, твердий роботяга,
Із рук не пускав ти народного стягу.
Василь МОВА
"Ол. Як. Кониському", 1885 - Кожний з нас нехай працює,
Бо настала вже пора!
Гей! Возьмімся всі до діла,
Щоб пропала доля зла!
Сидір ВОРОБКЕВИЧ
"Уже пора", 1885 - Там, між людьми, що повиті сльозами,
Там знайду місце і долю єдину:
Долю робітника без одпочину...
Борис ГРІНЧЕНКО
"У лісі", 1885 - Я не поет і не історик, ні!
Я — піонер з сокирою важкою:
Терен колючий в рідній стороні
Вирубую трудящою рукою.
Пантелеймон КУЛІШ
"Піонер", 1893 - Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити, буду робити... Наша доля працювати, тому що й відпочинок наш потім без кінця.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
