Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Авва-Отче, - тобi все можливе: пронеси мимо мене цю чашу...
Євангеліє від св. Марка - I, прийшовши, пiдiйшов вiн негайно та й каже: "Учителю!" i поцiлував Його. (Iудин поцiлунок.)
Євангеліє від св. Марка - Для Бога нема неможливої жодної речi!
Євангеліє від св. Луки - Слава Богу на висотi, i на землi мир, у людях добра воля!
Євангеліє від св. Луки - Не спокушай Господа Бога свого!
Євангеліє від св. Луки
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Кінь та ніч козакові товариші.
- Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!
- Козак — душа не вередлива, в пеклі не мерзне, в ополонці не пріє.
- Козак без коня, що воїн без пістоля.
- Козак дружбу знає: в біді коня не покидає.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дівчина росте, як квітка в саду.
- Дівчина струнка, як тополя.
- Дівчина, як березонька, сережками завішена.
- Дівчина, як билина, куди вітер подається, туди вона й гнеться.
- Дівчина, як веснянка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? –
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Павло Тичина
"Ви знаєте, як липа шелестить… ", 1911 - І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час.
Олександр Олесь
"Ти не прийшла", 1913 - Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Павло Тичина
"Десь на дні мого серця…", 1914 - Не дивися так привітно,
Яблуневоцвітно.
Стигнуть зорі, як пшениця:
Буду я журиться.
Павло Тичина
"Не дивися так привітно…", 1918 - Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду – і, може, більше не прийду.
Максим Рильський
"Яблука доспіли, яблука червоні!", 1918
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Коли біжить лихо, у дзвони не б’є.
Василь КУРОВСЬКИЙ - Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч - Коли хоч в невеличкій частині народу жевріє ідея незалежності, коли хоч частина народу має змогу виявляти волю нації, то це ліпше, ніж коли нидіє цілий мозок нації в рабстві, атрофуючи в цілій нації волю до самостійного життя.Дмитро ДОНЦОВ
- Кому замало місця під сонцем, той копає ще й під світила.
Флоріан БОДНАР - Куди приходить мода, там умирає муза.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Кобзо, моя непорочна утіхо!
Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,
Голосом правди святої дзвони,
Нашу тісноту гірку спом'яни.
Пантелеймон КУЛІШ
"До кобзи", 1882 - Люде добрі! Пожалійте
Бідолашного піїту,
Що від горя, від наруги
За слізьми не бачить світу.
Володимир САМІЙЛЕНКО
"Горе поета", 1886 - Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!
Леся УКРАЇНКА
"Співець", 1886 - Смішний поет, що хтів би, окрім зла,
В тім світі правди й розуму глядіти.
Іван ФРАНКО
"Вольні сонети", 1887 - Хай кожен так собі співає,
Як хто зуміє і здолає, —
Усяким співам волю дай,
То й буде в нас співучий край!..
Борис ГРІНЧЕНКО
"Сорока", 1889
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
