Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке зло, а що добро...А не взнавши свого у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
Григорій СКОВОРОДА - Я ще й тепер не вмiю користуватися часом, і навіть той час, який тепер у моєму розпорядженні, витрачається на дрiбниці або, що ще гiрше, на смуток...
- Довго сам учись, коли хочеш навчати інших.
Григорій СКОВОРОДА - Немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помiрно, але постійно вивчає предмети, корисні як в цьому, так і в майбутньому життi, тому навчання – не труд, а втіха... Хто думав про науку, той любить її, а хто й любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні вiн i здавався бездіяльним.
Григорій СКОВОРОДА - Хворий смак твій – тим поганий і суд твій.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Аби з чим-небудь за стіл завести, а з за стола і сами вийдуть.
- Ситого гостя добре годувати.
- Щоб було на горілку і на тарілку.
- У багацтво не вдаряє, а чим має, тим витає.
- Чужий лоб скубши, треба і свого наставити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Суддя, що кравець: як схоче, так і покарає.
- Суддя, як тесляр: що схоче, те й вирубає.
- Сумно, як на похороні.
- Сунеться, як горохова копиця.
- Сухий, як гілляка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Я живу в постійному страху, що мене зрозуміють правильно.
Оскар Уайльд. - Я живу, щоб писати, й пишу, щоб жити.
Семюель Джонсон. - Я завжди пам'ятаю, що в нас паперова криза, і не пишу романів, повістей і взагалі великих речей. Не вмію. Читає читач невелику річ і тільки-но налагодиться лаяти, а тут раптом — крапка.
Василь Чечвянський. - Я знав людину, настільки мало начитану, що їй доводилося самій вигадувати цитати з класиків.
Станіслав Єжи Лец. - Я знаю достатньо, щоб промовчати.
Томас Фуллер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Бог все поставить на місце, а ти йому все ж поможи.
Іван ДРАЧ - Вірші не потрібні нікому, саме тому вони – найголовніше.
Іван ДРАЧ - Хто спить на землі – не боїться упасти.
Іван ДРАЧ - Лиш Деміург владно змісить Ніщо, а вимісить Щось.
Іван ДРАЧ - Чим вище у небо, у небо злетиш.
Іван ДРАЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Біда не по дерев'ях ходить,
І хто ж її не скуштував?
Біда біду, говорять, родить,
Біда для нас — судьби устав!
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - Де їсться смачно, там і п'ється.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - Пропали! Як сірко в базарі,
Готовте шиї до ярма!
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - А про війну і в головах
Собі ніколи не кладіте,
А мовчки в запічках сидіте,
Розгадуйте, що їсть і пить.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - Та вже що буде, те і буде,
А буде те, що Бог нам дасть;
Не ангели — такії ж люди,
Колись нам треба всім пропасть.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда". 1798
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
