Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто зробив благодіяння, має мовчати, розповідати про нього слід тому, хто його одержав.
СЕНЕКА - Хто людяний, той дає іншим опору, бажаючи сам її мати, і допомагає їм досягти успіху, бажаючи сам його досягти.
КОНФУЦІЙ - Хто не може зосередиться на собі або захоплюється чимось, той бачачи не побачить, чуючи не почує, куштуючи не розрізнить смаку.
КОНФУЦІЙ - Хто не пам’ятає про колишнє щастя, той — сьогодні вже старий.
ЕПІКУР - Хто повторює старе і довідується про нове, той може бути вожаком.
КОНФУЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Красний, як кармазин.
- Шуре-буре-попиляте. (ні сякого, ні такого кольору).
- Тричі рябеньке.
- Горячий, як вогонь.
- Холодний, як лід...
— як крига.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пташина, як порошина.
- Пташки верещать, неначе дружки на весіллі.
- Пшениця, наче ліс.
- П'яний, як дим.
- П'яний, як земля.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Законний уряд — той, у якого перевага в артилерії.
Карел Чапек - Залишіть трьох чоловіків разом після обіду, і ви можете бути впевнені, що у розмові йтиметься про жінок і, що заведе її той з них, хто старший.
Олександр Дюма-син - Замилування — ввічлива форма визнання чиєїсь подібності з нами.
Амброз БІРС - Заміни свої почуття думками, і ти побачиш, як їх мало.
Євген КАЩЕЄВ - Заможна людина — той, хто встигне заробити більше, ніж у нього встигнуть відібрати.
Олександр Ботвинніков
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Все так добре складалося — тому й зброю склали. Флоріан БОДНАР
- Гілки влади безплідні через постійні політичні бурі. Василь ТИТЕЧКО
- Гроші усім потрібні. Тому і мало платять чи затримують зароблені. Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
- Групу народних депутатів визнати переможцями у номінації «Руки, які нікого не били». Сергій КОЛОМІЄЦЬ
- Два чоботи — пара, але один завжди називає себе старшим. Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Людина єсьм... Де взять такої вдачі,
Щоб примхи всі украй перемогти? Нікчемних мрій ті пориви гарячі... Як їх забуть? Куди від них втекти? Павло ГРАБОВСЬКИЙ "Людина єсьм...", 1894 - Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. Іван ФРАНКО "Строфи", 1895 - Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
На себе самохіть кладе кайдани, І кажуть всі: варт віл свого ярма, Дивіться, як покірно тягне рало! Ні, ймення слов'янина недарма Синонімом раба між людьми стало! Леся УКРАЇНКА "Slavus-sclavus", 1895 - Ненавиджу красу, і силу,
І світло, й пісню, і життя, Ненавиджу любов, чуття, — Одно люблю лиш — забуття, Спокій, безпам'ятну могилу. Іван ФРАНКО "В алеї нічкою літною...", 1896 - В моїх очах чоловік щось дійсно божеське, хоч — як ви раз казали — він має своє коріння в землі. Він може розвинутися в прегарний цвіт, але до того треба волі, треба борби і відречення.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Царівна", 1896
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|