Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Насiння лихих справ – хi думки.
Григорій СКОВОРОДА - Бачиш, що свiтло премудростi тодi входить у душу, коли чоловiк два єства пізнає: тлiнне та вiчне.
Григорій СКОВОРОДА - Не будь нахабний i не вважай недостатнiм те, що тобi незрозумiле.
Григорій СКОВОРОДА - Веселiсть – це здоров'я гармонiйної душi. Душа, вражена якимсь пороком, не може бути весела.
Григорій СКОВОРОДА - Дуже правильно сказано: той, хто не має ворогiв, не має також і друзiв.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Москаль здавна вже панує, бо бач завше людей дурить.
- Я б тому бісовому тарабану хліба не дав, за те що каже: "Порубать хохлів, порубать хохлів"!; а ту маленьку сопілочку все б паляницями годував, за те що каже: "а за віщо їх, а за віщо їх".
- Москва слезам не вірить.
- Москаль на слези не звертає уваги.
- Москаль як ворона, та хитріший чорта.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Загибає, як риба без води.
- Загинув, як руда миша.
- Заглядає, як кіт у каганець.
- Заглядає, як сорока в кістку.
- Заговорить, як жайворонок защебече.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Поділяти шкурку неубитого ведмедя по науковому називається "бізнес-планування".
- Посада додає достоїнство зовнішнє, який лише зрідка супроводжує достоїнство особистості: за високе місце доля звичайно мстить незначністю душі.
Балтасар Грасіан - Посади часто змінюють вдачу.
Сервантес - Практика — кращий критерій істини.
Карл Маркс - Про рекламу можна сказати, що це наука затемнювати розум людини доти, поки ти не одержиш від нього гроші.
Стівен Батлер Лікок
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Легко купити того, хто знає свою продажну ціну.
Юрій РИБНИКОВ - Легше затягнути пояси мільйонам людей, ніж одному олігарху.
Олександр ПЕРЛЮК - Легше протистояти зовнішнім ворогам, аніж внутрішнім здирникам.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Легше скласти, погодити, ухвалити та затвердити 25 тисяч програм по боротьбі з корупцією, ніж поламати одну корупційну схему.
Олександр ПЕРЛЮК - Лестощі — це непогано, якщо їм не вірити.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Листя пада, мов золото,
Крок дзвенить насторожено...
Я надвоє розколотий,
Я стократ розтривожений.
Михайло СИТНИК
"Осінь", 1946 - Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич
"Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу
про самоту і про тривогу,
про дні, яких я не лічу,
про дивовижну німоту
без слів та звуків,
про нечулу
німу, глуху, пусту, пусту —
що серце далечі жахнулось.
Оксана Лятуринська
"У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту,
І ти ідеш у темінь навмання,
Розбитий і знівечений дощенту.
Михайло СИТНИК
"Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Василь СИМОНЕНКО
"Дід умер", 1962
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
