Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- В усякому разi будьмо незлобивi!
Григорій СКОВОРОДА - Звичайно, з нового поняття у головi мандрiвника повинно виникати бажання.
Григорій СКОВОРОДА - Іншого шляху для нього і вiдмiнного вiд першого простування.
Григорій СКОВОРОДА - Не називай солодким те, що породжує гiркоту.
Григорій СКОВОРОДА - Вiрю, що бiльше єлею має в своїй гладкостi улесник, нiж батько, коли карає, i що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: “Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли пiд нею голови нема”.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- І сукманка не мамка, як хліба нема.
– ... коли ся їсти хоче.
- Сукманка не мамка, а ти гільтай не валяй — пан їсти хоче.
- Як не доїси, то і святого (образ) продаси.
- Не дай Боже напасти, то й чорт гроші дасть.
– ... нещастя, а гроші мусиш знайти.
- Аби лихо — гроші будуть.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Знають, як лисого коня.
- Зник, наче корова язиком злизала.
- Зник, як весняний сніг.
- Зносити, як батьківщину.
- Зоставсь, як горох при дорозі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Нації, як і жінці, не пробачається хвилинна необачність, коли перший-ліпший авантюрист може здійснити над нею насильство.
Карл Маркс - Наш рай або тут, або ніде.
Генрі Торо - Наша кров є частиною величезного солоного океану в нас. Вона тече в нас з урахуванням тяжіння Місяця.
Андерсон Лотарингія - Наше ледача свідомість вимагає спрощення.
Густав Лебнон - Наших потвор можна продемонструвати. Ви не можете сказати — ось монстри моєї свідомості, тому що тоді вони відразу перетворюються в домашніх тварин.
Жак Дерріда
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Що теорема не доводиться, теж треба довести.
Валентин ЧЕМЕРИС - Душа болить, сором пече, совість мучить, докори сумління не дають спокою, але людина все стерпить.
Валентин ЧЕМЕРИС - Коли помилки часто повторюються, їх можуть визнати за правила.
Валентин ЧЕМЕРИС - Якщо гріх усезагальний, то він ризикує перейти у святість.
Валентин ЧЕМЕРИС - Перед смертю всі ми рівні, перед безсмертям – ні.
Володимир ЧЕРНЯК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Вечірній час — чудовий час:
Рожевий світ на небі згас,
А таємничий сумерк ляг
На горах, борах і полях.
Василь Щурат
"Вечірній час", 1905 - Нехай обдурений я сном,
Нехай осміяний без жалю,
Нехай замість весни і раю
Осінній місяць за вікном,
Нехай! Але в душі моїй
Яка цвіла весна рожева!
Пахтіли, дихали дерева!
Олександр ОЛЕСЬ
"Нехай обдурений я сном...", 1906 - Я знаю, дні мої пролинуть надо мною,
Пролинуть окликом вечірньої луни,
А я все буду ждать і сумною порою
Минулий кликать час колишньої весни.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"І знов весна...",1906 - Пеститься місячний промінь,
Лиже холодний сніг;
Чорною плямою комин
На білий килим ліг.
Микола ВОРОНИЙ
"Зоряне небо", 1907 - А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ
"А вже красне сонечко...", 1910
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
