Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Слово, керуючись яким, можна прожити все життя — поблажливість.
КОНФУЦІЙ - Сміливий у справі слів не злякається.
Софокл - Сміливим допомагає доля.
Теренцій Публій - Солодкий сон у трударя, хоч мало він з’їв, хоч багато; багатий же, перенаситившись їжею, не може заснути.
Екклесіаст - Справа розумних — передбачати лихо, поки воно не прийшло, справа хоробрих — впоратися з лихом, якщо воно прийшло.
Піттак
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Нікому на чолі не написано, хто він.
- Не один раз чоловік міняється на своїм віку.
- Йди по другу голову.
— ... щоб і тої збутись.
— Оце ще йде по другу голову.
- Від того лиха не маю, що свій розум маю.
- Людей питай, а свій розум май.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пішов, як за море по зілля.
- Пішов, як рак по дріжджі.
- Пішов, як у воду впав.
- Пішов, як у дим.
- Плаває, як вареник у маслі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Скандал тим голосніший, чим тихіше про нього говорять.
Збігнєв Холодюк. - Скептики обмінялися сумнівами.
Т. Константинов. - Скільки вже разів зламували скарбницю національної мови, щоб цю мову збагатити.
Станіслав Єжи Лец. - Скільки відкриттів можна зробити прихованою камерою!
Е. Мишнаєвський. - Скільки відповідей ще чекають на свої запитання.
Борис Крутієр.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Основна статева різниця між чоловіком і жінкою полягає в тому, що кожна жінка вже з дитинства інстинктивно й непомильно знає, якого саме чоловіка їй треба; а чоловік доходить відповідного знання про потрібну йому жінку лише з великим трудом, здебільшого пізно, або й занадто пізно.
Володимир ДЕРЖАВИН - ...Найщасливіший чоловік – той, для якого всяка жінка є жінка, та й усе.
Володимир ДЕРЖАВИН - Краса органічної природи є ілюзійна силою своєї органічності. Метелик це не що інше, як тарган на крилах.
Володимир ДЕРЖАВИН - ...Що вищий театр, то нижча драматична література.
Володимир ДЕРЖАВИН - Жоден філософ не спромігся б утворити свою систему, якби почав з неухильного виконування моральних імперативів.
Володимир ДЕРЖАВИН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Наші едеми
Тільки фантоми...
Хто скаже, хто ми?
Дмитро Загул
"Наші едеми", 1925 - Скільки літ не пройде — все на скелі сидітиме
З золотим гребінцем Лореляй
Із очима зеленими і дивно-розкритими,
Обіцяючи рай і одчай.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Скільки літ не пройде", 1926 - Аксіоматичний характер ідеалу (який він завдячує своїй "емотивності") згори виключає всякий розумовий аналіз, робить ідеал нетикальним, оточує його міцним муром "фанатизму", якого не розвалити найтяжчим гарматам переконувань, глуму або провокації.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Безсила є та ідея, яка обмежується лиш "альтруїзмом" до себе, а позбавлена "скаженої злоби" проти чужого світу.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Лиш плекання нової волі врятує нас!
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
