Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ні ухилятись від битви не можна, ні самому битви шукати. Тоді й перемога буде славнішою.
Златоуст - Могутність, що не має розуму, веде в домовину того, хто набув її.
Менандр - Коли благало його військо вночі на супостата напасти, так сказав: "Не царської мужності така перемога".
Він же, коли зустрів свого тезка, лякливого вельми, сказав: "Юначе, або ім'я, або норов переміни". Олександр - Коли дорікнули його за те, що вийшов, кульгавий, в похід, відповів: "Не ті, що бігають, потрібні нині, а стійкі; не ногами копати час нині, а руками бити міцно".
Лакон - Цей Леонід Лакедемонський, що мало мав воїнів, все ж йшов на персів, і хтось спитав його: "Як з військом малим йдеш на таку силу?" Відповідав: "З малим іду, але з тими, хто хоче, і достатніми для битви".
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Вільно собаці й на владику брехати.
- Вільному воля, ходячому путь.
- Він — як зла курка: їсть у нас, а несеться у сусіда.
- Він аби тільки за тонший кінець ухопив.
- Він багато робить, щоб нічого не робити.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Скрекоче, як сорока.
- Скривився, як циган на ярмарку.
- Скривилась, як ковальський міх.
- Скривилась, як середа на п'ятницю.
- Скупа така, що не позичить п'ятака.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Не кожна пальма першості приносить плоди.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Не кричіть: "Король голий!" — поки він не стане до вас задом.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Не один вирив собі могилу в пошуках джерела.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Не одна тріумфальна арка згодом перетворилася на ярмо для народу.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Не питай помилки, звідки вона родом.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Владу, котра зрослась із бізнесом, треба рубати під корінь.
Олександр ПЕРЛЮК - Врятувати демократію може лише кривава диктатура.
Олександр ПЕРЛЮК - Все буде добре, Страшний Суд обов’язково настане!
Олександр ПЕРЛЮК - Все тече, а що змінюється?
Олександр ПЕРЛЮК - Все тече, все дерибаниться.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Скільки літ не пройде — все на скелі сидітиме
З золотим гребінцем Лореляй Із очима зеленими і дивно-розкритими, Обіцяючи рай і одчай. Максим РИЛЬСЬКИЙ "Скільки літ не пройде", 1926 - Аксіоматичний характер ідеалу (який він завдячує своїй "емотивності") згори виключає всякий розумовий аналіз, робить ідеал нетикальним, оточує його міцним муром "фанатизму", якого не розвалити найтяжчим гарматам переконувань, глуму або провокації.
Дмитро ДОНЦОВ "Націоналізм", 1926 - Безсила є та ідея, яка обмежується лиш "альтруїзмом" до себе, а позбавлена "скаженої злоби" проти чужого світу.
Дмитро ДОНЦОВ "Націоналізм", 1926 - Лиш плекання нової волі врятує нас!
Дмитро ДОНЦОВ "Націоналізм", 1926 - Нації творяться перемогами або нещастями, психологічно спільними для всіх членів одного національного колективу.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Листи до братів хліборобів", 1926
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|