Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Музика надихає увесь світ, надає душі крила, сприяє польоту уяви…
ПЛАТОН - Навіть боги не можуть змінити минуле.
Агафон - Навіть і тепер я не більше заздрю силі молодих, ніж колись заздрив силі бика чи слона.
Цицерон - Навіть у товаристві двох чоловік я неодмінно знайду, чому в них повчитися. Достоїнствам їх я постараюся наслідувати, а на їхніх недоліках сам буду вчитися.
КОНФУЦІЙ - Навчання без міркування даремне, а міркування без навчання – небезпечне.
КОНФУЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Здох як пес — кром души святої.
- З єдного дерева хрест і лопата.
- Зла іскра все поле спалила і сама згасла.
- Зо злої трави не буде доброго сіна.
- Золото, срібло губу затикає.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Ходить, мов корова.
- Ходить, мов пава.
- Ходить, мов сім днів не їв.
- Ходить, мов тінь.
- Ходить, мов три дні не їв.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Насильство з екрану ріже нас, а гучна реклама добиває.
Георгій Александров - Насильство на телеекрані і на газетній шпальті — речі різні. Газети повідомляють про насильство, телебачення його виробляє.
NN - Не хочеш, щоб кожен дурень розмовляв з тобою як з ідіотом, для початку перестань дивитися телевізор.
Стас Янковський - Невірно, ніби телебачення відучує людей думати, воно просто фокусує їх бездумність.
Малколм Маггерідж - Ніколи не випускай випадку зайнятися сексом або виступити по ТБ.
Гор Відал
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Ті, що народжені літати, можуть вас тільки обкаляти, зате ті, що повзають, смертельно жалять.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Тінь ніколи не падає на тих, хто в ній перебуває.
Микола ПАСЬКО - Той, хто вважає, ніби зможе прожити без інших людей, глибоко помиляється. Але той, хто вважає, що інші не зможуть прожити без нього, помиляється удвічі глибше.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Триває Великий піст. Не можна їсти м’ясо, випивати, брехати, сваритись, лаятись… То чому ж парламент не йде на канікули?
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - У боротьбі з корупцією — як в аматорському спорті: головне не перемога, а участь.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Звичайно, наші спільноти — це спільноти разом пережитого смутку й горя. Смуток тихіший і відлюдний, але в'яже сильніше.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ "Загублена українська людина", 1954 - На перехресті доріг стоїть українська душа в латаній свитині, зшитій із поношених і потертих мислей.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ "Загублена українська людина", 1954 - Ми вийшли в світ, щоб зберегти в нашій спільноті свободу духу й життєвих форм, що знищені там.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ "Загублена українська людина", 1954 - Золота копула духу розбита бурею війн, а нової не вдалося створити. Живемо епігонами й наше мислення мав познаки мислення епігонів.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ "Загублена українська людина", 1954 - Жива українська душа прагне й вимагає нової одежі духу й життєвих форм, і живих їх здійснень у новій українській людині.
Микола ШЛЕМКЕВИЧ "Загублена українська людина", 1954
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|