Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли спитали його, хто спокійно живе, відповідав: "Ті, хто не уявляють себе тими, хто зло чинить".
Сократ - Цей, зустрівши людину, яка на небо дивилась і зорі запитувала та в провалля впала, сказав: "По заслузі отримав, бо, земного не відаючи, в неба питаєш".
Геріон - Хто чужого прагне, той скоро за своїм голоситиме.
Святий Василь - Не в тім убогість, коли добро зменшиться, а в тім, що жадоба збільшується.
Платон - Красти власність – низько, привласнювати – ганебно.
Филимон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- У вересні одна ягода і то гірка рябина.
- У воді стоїть, а води просить.
- У кого яка вдача.
- У ледачаго хазяїна і чоботи з ніг украдуть.
- У лісі вовки виють, а на печі страшно.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Без догляду земля занепадає.
- Без догляду дім - сарай.
- Без догляду тільки мурашки плодяться.
- Без дощу виноград - одна шкірка.
- Без корму чекати від курки яєць - дуже довго.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Словесне болото: мовна стихія вийшла за береги мислі.
Андрій Крижанівський. - Словник — це всесвіт у алфавітному порядку.
Вольтер. - Словник — шкідливий літературний винахід; він призначений для того, щоб зупинити розвиток мови й позбавити її гнучкості.
Амброз Бірс. - Словник повідомляє про слова набагато більше за те, що вам треба, але тільки не те, що вам треба.
Ендрю Руні. - Словники — те саме, що й годинники. Навіть найгірші кращі, ніж ніякі, і навіть від найкращих не можна сподіватися абсолютної точності.
Семюель Джонсон
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Не хочеться говорити погане про людей, але ж не можна все життя мовчати.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Не черпайте натхнення з чужого казана.
Борис РЕВЧУН - Не щастить — це коли на тобі бронежилет, а б’ють у пику.
Роман КРИКУН - Невже ті, хто відгородився від народу високими парканами, вже вийшли в люди?
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Невмируща міць народа усе лихе переживе!
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Квітчастий луг і дощик золотий.
А вдалині, мов акварелі, — Примружились гаї, замислились оселі Ах, серце, пий! Повітря — мов прив'ялий трунок. Це рання осінь шле поцілунок Такий чудовий та сумний. Павло ТИЧИНА "Квітчастий луг...", 1915 - Ой не крийся, природо, не крийся,
Що ти в тузі за літом, у тузі. Павло ТИЧИНА "Ой не крийся, природо..." - Гаї шумлять —
Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся — дивуюся, Чого душі моїй так весело. Павло ТИЧИНА "Гаї шумлять...", 1918 - Я чую пісню, мов крізь сон
Далекий Черемош гуркоче; Мені вчувається щоночі Той шелест листя, шум сосон. Дмитро Загул "Я чую пісню", 1919 - Ти давню праосінь нагадуєш мені:
Берегових грабів грезет і злотоглави, Повітря з синього і золотого скла І благодатний дар останнього тепла... Микола Зеров "Праосінь", 1924
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|