Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ми не знаємо, чи продовжиться життя до ранку.
Так спішіть же ви сіяти зерна добра!
І любов у тлінному світі до друзів бережіть
Кожен світ більше золота і срібла.
Омар Хайям - Ми не стільки жадаємо допомоги друзів, як впевненості, що ми її одержимо.
ДЕМОКРІТ - Ми усі розумні, коли йдеться про те, щоб давати поради, але коли треба уникати промахів, ми не більш як діти.
Менандр - Минуле божевілля рідко розкриває людям очі на їхнє теперішнє божевілля.
Гельвецій - Мовчання — вірний друг, що ніколи не зрадить.
КОНФУЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Клятий, як муха в спасівку.
- Кого міх налякав, тому і торба не дасть спати.
- Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
- Кого щастя не мине, той і в личаках танцювати піде.
- Кожен дідько в свою дудку грає.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Змерз, як курка на дощі.
- Змерз, як собака взимку.
- Змилася, як вода.
- Змилувався, як вовк над поросям.
- Змішав, як горох з капустою.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ми говоримо парадокси через неможливість знайти істини.
Клод Адріан Гельвецій. - Ми дебютуємо до самої смерті, та й смерть — також дебют.
Александр Кумор. - Ми довго сперечалися з ним, доки йому не вдалося довести, що я маю рацію.
Михайло Генін. - Ми живемо в епоху великих орфографічних відкриттів.
Віктор Томбак. - Ми живемо в епоху, коли майже всі читають газети і єдине, чому вони вірять, це реклама.
Е. Маккензі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Не у всіх кордони для того, щоб захиститися від чужинців, — у декого, аби не розбіглись свої.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Не хвалися тим, що люди про тебе кажуть, а тим, що про тебе думають.
Віктор ІГНАТЕНКО - Не шукайте братів по розуму там, де можна зустріти сестру з глупоти.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Невже граблі існують тільки для того, щоб об них набивати ґулі?
Віктор ІГНАТЕНКО - Невже нерухома частина дивана — це чоловік?
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ні! я суб'єктивний,
Я — з егоїстичних:
Все чуттів шукаю
Тонко естетичних.
Агатангел Кримський
"Світові скорботи", 1901 - До мене, як горожанина,
Ставляй вимоги — я людина.
А як поет — без перепони
Я стежу творчості закони.
Микола ВОРОНИЙ
"Іванові Франкові", 1902 - Мрії розвіяні і недомріяні,
Радості бачені в сні,
Квіти столочені, сльози розкочені
Я переллю у пісні.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Мій спів", 1902 - Поете, тям, на шляху життьовому
Тобі перлини-щастя не знайти,
Ні захисту від бурі, злив і грому.
Іван ФРАНКО
"Поете, тям, на шляху життьовому...", 1904 - Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!
Я хочу вам про рідний край казать...
Олександр ОЛЕСЬ
"Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
