Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Найбільша справа, коли вона без природженостi робиться, втрачає свою честь і вартiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Правда, що наука робить довершеною природженiсть. Та коли немає природженостi, що тодi наука може зробити? Наука є практика і звичка і є дочка природи. Птах може навчитися літати – не черепаха.
Григорій СКОВОРОДА - Ніхто не пожне мiцної слави від будь–якого покликання, якщо працю за цим покликанням не вважатиме за найсолодшу, більшу вiд самої слави втiху.
Григорій СКОВОРОДА - ...найнижча посада буває людинi причиною щастя, коли до неї є природний нахил.
Григорій СКОВОРОДА - Хто спотворює і розтлiває всяку справу? – Неприродженiсть. Хто умертвляє науки i мистецтва? – Неприродженiсть... Вона всякiй посадi внутрiшня отрута і вбивця.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- У нас вітер хату мете, сонечко хліб пече, вода згори сама ллється — все гаразд ведеться.
- У нас самих свині не їдять.
- У нашої пряхи —дочки: ні одежі, ні сорочки.
- У невдахи навіть диня буває недозрілою.
- У недбалої квочки шуліка — свояк.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дужий, як вода.
- Дужий, як мороз.
- Дужий, як орел.
- Дужий, як слон.
- Думав розумом, як дохле теля хвостом.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Про владу або добре, або правду.
Геннадій Малкін - Про свободу треба судити за ступенем свободи найнижчих.
Джавахарлал Неру (1889-1964), політичний і державний діяч Індії - Прогрес — це спосіб людського буття.
Віктор Гюго (1802-1885), французький письменник - Птах у клітці — навіть наполовину не птах.
Генрі Уорд Бічер (1813-1887), американський громадський діяч - Птаха у клітці не знає, що вона не може літати.
Жюль Ренар
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Вліз у борги — вважай, ясних снів тобі довго не бачити.
Володимир КОЛОДІЙ - Вовк — санітар лісу, а зайці — плата за роботу санітара.
Володимир ШАМША - Вовки мріють про часи, коли очолять овечі кооперативи й агрофірми.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Вовки обіцяють бути ще ближче до овечок.
Олександр ПЕРЛЮК - Вони знову з народом, будьте пильні!
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Напружений, незломно-гордий,
Залізних імператор строф —
Веду ці вірші, як когорти,
В обличчя творчих катастроф.
Євген МАЛАНЮК
"Напис на книзі віршів", 1925 - В суботній час серед вітрів і піни
Так уродилась пісня України, —
І в дальнє море — у суботній час —
Вона зове і пориває нас.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"В суботу грає море...", 1926 - За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Листи", 1928 - Там такий, що в його кури по-вкраїнському говорять.
Микола КУЛІШ
"Мина Мазайло", 1929 - О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар'єру поламало.
Микола КУЛІШ
"Мина Мазайло", 1929
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
