Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Птиця радіє весні, а немовля матері.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА - Не дивись на зовнішність мою, а дивись, який я з середини.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА - Ліпше чути заперечення мудрих, аніж потакання нерозумних.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА - Не можна ні мертвяка розсмішити, ні нерозумного розуму навчити.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА - Дівчина погубляє красу свою перелюбством, а муж мужність свою – грабіжництвом.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Без навчання нема пізнання.
- Без наук — як без рук.
- Без науки й часу не зготуєш і квасу.
- Без нашого Гриця вода не освятиться.
- Без ножа ріже.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Живе, як горобець під стріхою.
- Живе, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне.
- Живе, як кажан у дуплі.
- Живе, як у батька на прив'язі.
- Живе, як у бога за дверима.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший.
Вінцентій Стись - Усе життя шукала принца на білому коні, а трапляються лише вершники без голови…
NN - Усяка перешкода коханню тільки підсилює його.
Вільям Шекспір - Чоловік, що розумно говорить про кохання, не дуже закоханий.
Жорж Санд - Щире кохання виявляється в нещасті. Як вогник, воно тим яскравіше світить, чим темніше нічна імла.
Леонардо да Вінчі
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Молоде подружжя не сварилося — воно змагалось у красномовстві.
Юрій РИБНИКОВ - Якщо теща живе далеко, то вона рідніша за матір.
Юрій РИБНИКОВ - Виросли крила за спиною ? Одружуйся! І крила від¬падуть самі по собі.
Юрій РИБНИКОВ - Сучасний філософ: розмірковує, як прогодувати сім’ю.
Юрій РИБНИКОВ - Чи може чоловік зрадити дружині, якщо він вірний собі ?
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Умру, а жить не перестану,
Любов'ю буду вічно тліть... Важким я колосом устану Із грудки рідної землі. Михайло СИТНИК "Умру, а жить не перестану...", 1946 - Земля, з дитинства рідна! Як її
старим покинути й піти в чужину, а потім горювати: любий сину, якби-то знов побачити її! Якби побачити в секунду смертну здаля, хоч раз один; дитячі втіхи згадати й принести життя, як жертву, й лягти в землі чужій, од горя тихій. Василь Барка "Апостоли", 1946 - Лежить земля, як книга розпростерта,
Над нею сонце, мов небес свіча... Сухим аскетом невмолимий час Глави читає приходу і смерти. Теодор Курпіта "Земля", 1947
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|