Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто мудрий?
– Той, хто у всіх чому-небудь навчається.
Талмуд - Хто не соромиться своєї провини, той подвійно провинний.
Публій СІР,древньоримський поет - Хто приймає рішення, не вислухавши обидві сторони, чинить несправедливо, хоча рішення це і буде справедливим.
Сенека - Хто сіє неправду, посіє біду.
Соломон. - Хто смерті боїться, той вже не живе.
Зейме
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Після коня залишається сідло, після людини — ім’я.
- Пішли літа, як вітри круг світа.
- Пнеться, як жаба до гусенят.
- Помер багач — нічого з собою не взяв, помер бідняк — нічого після себе не залишив.
- Поорав: перебіг плугом, як голодний пес через воду.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Наставив вуха, як вареники.
- Насупився, як чорна хмара.
- Натиснув, як дуга на теля.
- Натягнута, як струна.
- Нахмурив брови, мов пугач.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Телебачення належить народові. Так йому й треба.
Марія Арбатова. - Телебачення небезпечне насамперед тим, що оснащує десять мільйонів дітей цілком однаковими, готовими до вживання фантазіями.
Марія Манне. - Телебачення піднесло продукування банальності з рівня ремесла до рівня великої індустрії.
Наталі Саррот. - Телебачення псує всіх: по обидва боки екрана.
Костянтин Меліхан. - Телебачення робить нас освіченішими. Коли я бачу увімкнений телевізор, я йду в сусідню кімнату й починаю читати.
Граучо Маркс.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Була б охота, то буде і робота.
Дмитро ПОПОВИЧ - Важко спокусити світлим завтра того, у кого світле сьогодні.
Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ - Верхи розуміють, що так жити не можна, тому і не живуть, як ми.
Віктор ІГНАТЕНКО - Вже ніхто не носить каміння за пазухою, бо влада зняла останню сорочку.
Роман КРИКУН - Ви на правильному шляху... шлях би вас трафив.
Степан АБРАМ’ЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Як не крути,
на одне виходить,
слід би катюгам давно зазубрить:
можна прострелити мозок,
що думку народить,
думки ж не вбить!
Василь СИМОНЕНКО
"Як не крути...", 1964 - Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Василь СИМОНЕНКО
"Ти знаєш, що ти — людина?", 1964 - Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?
Василь СИМОНЕНКО
"Гей, нові Колумби й Магеллани...", 1964 - Навіщо я? Куди моя дорога?
І чи моя тривога проросла
Од сивої печалі Козерога
В глевке болото рідного села?
Іван ДРАЧ
"Ніж у сонці", 1964 - Давно відомо, що можна бути ідейним ворогом певної системи і водночас психологічно бути її частинкою.
Юрій ШЕРЕХ
"Не для дітей", 1964
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
