Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Думати, що безсилий ворог не може шкодити — це думати, що іскра не може зробити пожежу.
Сааді - Дурень — свого серця раб, розумний — його господар.
Мейдані - Дурна дружина в будинку подібна злій хуртовині.
Григорій Богослов - Дурні звертають увагу лише на промахи людей і не помічають їхніх достоїнств. Вони подібні мухам, що норовлять сісти лише на запалену частину тіла.
Абу-ль-Фарадж - Душа ніколи не мислить поза образом.
Арістотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Топчу, топчу ряст; дай Боже потоптати і другого року діждати (промовлять топчучи весною ряст).
- Не йди дощику, дам тобі борщику; поставлю на дубонці, прилетять три голубонці; візьмуть тебе на крилонька, занесуть тя в чужиноньку.
— Дощику, дощику. Зварю тобі борщику, в новенькому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схилився, борщик розлився, а дощик полився — цебром, відром, дійничкою, над нашою пашничкою.
- Бий дзвоне, бий, хмару розбий!
- Нехай хмари на татари, а сонечко на християн!
- Годе, годе! вилий води — чи на грім, чи на дощ, чи на блискавку, чи на погоду.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Слуха, як осел черевом.
- Сльози, як горох.
- Сльози, як перли.
- Смаку, як у печеному раку.
- Смерть, як печена редька.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Що бачиш, те й пиши, а чого не бачиш, писати не варто.
Михайло Булгаков. - Що безперечнішим є вислів, то більшою є небезпека його перетворення на загальник.
Люк де Вовенарґ. - Що більша людина, то легше в неї влучають стріли насмішок. У карликів влучати набагато важче.
Генріх Гейне. - Що більше в людини почуття гумору, то менше місця іншим почуттям.
Борис Крутієр. - Що більше ви скажете, то менше люди запам'ятають.
Франсуа Фенелон.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Свиня жадібності ненажерлива.
Юрій РИБНИКОВ - Чи багато людині треба? Дійну корову та козла відпу¬щення.
Юрій РИБНИКОВ - Жаба не заздрить солов’ю: вона впевнена, що квакан¬ня краще за тьохкання.
Юрій РИБНИКОВ - Летючим мишам пощастило: природа не створила летю¬чих кішок.
Юрій РИБНИКОВ - Вовка годують ноги, а лисицю — голова.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Я зрікся мрій. Поважний і спокійний,
Собі сказав: мені не треба їх.
Повинність — ось той владар добродійний,
Що збереже мене від мук і лих.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Монолог", 1903 - Не слід бажати нічого над те, що здоровий розум показує можливим до осягнення.
Іван ФРАНКО
"Сойчине крило", 1905 - З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
Олександр ОЛЕСЬ
"З журбою радість обнялась...", 1906
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Сонце роздягає дівчину до купальника.
Так вип'ємо ж за те, щоб наші очі горіли яскравіше за сонце!
- Давайте вип'ємо за поцілунок. Бо його придумав чоловік, тому що не знайшов іншого способу закрити рот жінці.
- За нас, жінок шаленої краси!
Хто нас не бачив, хай їм повилазить!
Повиздихають ті, хто нас не захотів!
І плачуть ті, кому ми не дістались!
- Жив був на світі султан, що мав гарем, яким знаходився в 100 кілометрах від його палацу. Був в нього слуга, якого султан кожного дня відсилав за дівчиною.
Слуга помер у віці 30 років, а султан у 90.
Так вип'ємо ж за те, щоб не ми бігали за жінками, а вони за нами. Тому що не жінки вбивають чоловіка, а біготня за ними.
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж.
То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
