Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Оцінюючи мирські справи, шляхетний чоловік нічого не відкидає і не схвалює, а все міряє справедливістю.
КОНФУЦІЙ - П’яному все одно не переконати тверезого, як тверезому не вмовити п’яного.
Эпіктет - П’яному все одно не переконати тверезого, як тверезому не вмовити п’яного.
Эпіктет - Пам’ятайте, що діти ваші будуть поводитись з вами так, як ви поводитесь зі своїми батьками.
Фалес - Перед людиною три шляхи до розуму: шлях міркування — найшляхетніший; шлях наслідування — найлегший; шлях особистого досвіду — найважчий.
КОНФУЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Допавсь, як віл до браги.
- Допавсь, як ужака до молока.
- Допився до того, що в хаті вітер віє.
- Дурень не робиться, а з п’янки родиться.
- Душа міру знає: вип’є, а потім лежить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вихватився, як на щолопок.
- Вихопився, немов шершень з дупла.
- Вишептався, як рак у торбі.
- Вишкірив зуби, як печене порося.
- Вишкірив зуби, як породиста свиня.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Особливо нестерпні дурні, які мають деякий зачаток розуму.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Перетворити дурня в генія настільки ж важко, як свинець у золото.
Георг Кристоф ЛІХТЕНБЕРГ - Перш ніж сказати дурість — подумайте!
Семен Альтов - Плаття вселяє дурням повагу.
ВОЛЬТЕР - Покажіть мені сенс — і я зроблю яку завгодно дурість.
Хенрік Ягодзіньський
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Леся УКРАЇНКА - То не любов, що присяги боїться.
Леся УКРАЇНКА - Меча важкого рукоять
Не важча від старої ліри.
Леся УКРАЇНКА - Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Леся УКРАЇНКА - Для згаслих душ і безкорінних рас
Однаково ворожі – степ і море.
Леся УКРАЇНКА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Розжалобилася душа
У смутках непомірних,
Що збулась радості життя
І що опущена сама
Йде по полях безмірних.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Finalе", 1902 - Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Микола ВОРОНИЙ
"Vae victis", 1904 - Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги!
Я втомився, охляв, серед шляху пристав
І тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський
"Як побачиш сліпця...", 1906 - Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз.
Задума квилить, шовкові вії
Срібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський
"Ой люлі, смутку!", 1906 - Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
